Чортова корчма (збірка): читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ні, ваше Величество, однак прошу обявити мені свою волю.

— Казав я прикликати тебе тут, щоб позбути ся тебе.... відрубати тобі голову...

— Що ж завинив я, ваше Величество і чим заслужив на смерть? — питав наляканий лікар.

— Тим — відповів князь, — що в послідній хвилі дізнав ся я, що ти є зрадником і настаєш на моє житє.

Тоді зачав благати його лікар, щоб мав над ним милосердє, однак на дармо. А коли вже ані його просьби ані просьби дворян, котрі просили за ним, не помогли, коли вже кат з добутим мечем стояв над ним, звернув ся лікар ще раз до князя та просив його, щоб перед смертію позволив йому попращатись з ріднею, та роздати знакомим свої книги, між тим одну дуже важну книгу хотів би подарувати також князеви.

— А чому ж та книга така цінна? — спитав князь.

— Тому, ваше Величество, що в книзі тій є чимало цікавих річий, а наіцікавійшою се, що коли вже мені відрубають голову, тоді, коли ваше Величество схочете отворити сю книгу і на шестій карті третий вірш з гори прочитати, тоді голова моя буде відповідати на всі завдані вами питаня...

Зацікавлений сим князь відложив сю смерть до слідуючого дня. Слідуючого дня окружений товпою цікавих, прийшов Дубан і приніс велику книгу, котру подав князеви, просячи ще раз о помилуване. Однак даремні були його просьби. На даний знак голова його упала під мечем ката.

Коли упала голова лікаря у велику миску, отворила очи і так промовила: «Розложіть, князю, мою книгу!» — Король отворив книгу, і щоб легче розділювати клеючі ся картки, прикладав палець до уст, щоб змочити його слиною. І так довго перевертав картки сеї книги, мачаючи палець в слині, аж почала ділати отруя, якою напоєні були картки книги.

Коли постерегла голова Дубана, що князь незабаром умре, сказала: «От тобі, жерстокий нагорода за твою невдячність, за се, що повірив негідним донощикам! Смерть твоя була волею Всемогучого, котрий скорше чи пізнійше карає несправедливих володарів, так як чесних нагороджує!»

Ледви уста Дубана скінчили сі слова, легковірний князь упав на землю без житя.

Примітки

(Примітки додані до даної Інтернет-публікації 2018 року).

Ця збірка видана 1915 року у місті Вінніпезі (провінція Манітоба, Канада, де майже півтора сторіччя мешкає велика українська громада), видавництвом української діаспори «Руська Книгарня». До збірки увійшли чотири твори різних авторів і різних жанрів: історична притча Льва Толстого, фольклорна оповідка Олекси Стороженка, балада Бориса Грінченка та арабсько-персидська казка з епосу «Тисяча і одна ніч». Твори поєднує наявність цікавих і повчальних фабул.

«Асирійський цар Асархадон». «Мысль сказки "Царь Асархадон", – писав Толстой, – принадлежит не мне, а взята мною из сказки неизвестного автора, напечатанной в немецком журнале “Theosophischer Wegweiser”, в 5-м № 1903 года под заглавием “Das bist du”». Казку «Асирійський цар Асархадон», так само як і дві інші – «Три питання», «Праця, смерть і хвороба» – Толстой писав одночасно з оповіданням «Після балу» для єврейської літературної збірки, що її складав Шолом-Алейхем. Результат роботи не задовольняв Толстого. 9 серпня 1903 року він писав В.Г. Черткову: «Сказки плохи. Но надо было освободиться от них». Ту ж оцінку Толстой дав казкам в Щоденнику: «Только нынче кончил сказки... Недоволен».

Всі три казки Толстого вперше були опубліковані, в перекладі мовою ідиш, в збірці «Гілф» (Варшава, вид-во «Тушія», 1903). Російською «Асирійський цар Асархадон» було надруковано у видавництві «Посредник» (М., 1903).

Українською мовою цей твір Льва Толстого переклав Андрій Веретельник, український письменник, етнограф, перекладач, котрий переклав українською також деякі твори А.П. Чехова, Д.Н. Маміна-Сібіряка, О.І. Купріна.

Асирійський цар Асархадон – Асархаддон, Ашшур-ах-ід-дін (аккад. Ашшур подарував брата) — цар Ассирії, син Синаххеріба від вавилонянки Накії, правив e 680-669 до н. е.. Один з наймогутніших царів Ассирії за усю її історію.

Твір «Чортова корчма» вперше опубліковано окремою книжкою у 1862 році в Санкт-Петербурзі. Олекса Стороженко присвятив цю оповідку Антону Глушановському (1816-1902), котрий п’ять років потому був назначений Київським цензором.

... в лісі богацько валюшнів. – Валюшень – слуква, або вальдшнеп (Scolopax rusticola) — мисливський птах ряду сивкоподібних, родини баранцевих.

Баладу «Лесь преславний гайдамака» Борис Грінченко написав 1900 року.

Бакаляри і рахмістри, Инші лавники й бурмістри – Бакаляри або бакалаври – викладачі та студенти, рахмістри – рахівники, лавники — члени судової колегії («лави») з компетенцією розглядати карні та певні категорії цивільних справ у містах магдебурзького права. В Україні лави мали тільки великі міста. Вони складалися звичайно з 3-7 членів. За приписами магдебурзького права лавників обирала міська громада. На практиці нових лавників не раз залучали до лави її старі члени. Головою лави був війт. Лави з лавниками існували до скасування магдебурзького права. На українських землях під владою Австрії лавами стали пізніше називатися суди присяжних. Бурмістр або посадник — вищий керівник міста з адміністративною і судовою владою в містах з магдебурзьким правом на території Речі Посполитої та Війська Запорозького; голова магістрату міста, посада аналогічна сучасній посаді мера. У Польщі цей пост виник в XIII ст. Бурмістр був головою міської ради, а вибирали його члени ради зі свого середовища. В XIX ст. пости бурмістра й голови ради були розділені.

Возьний (возний) – судовий виконавець.

Статут – У давні часи судили за збіркою законів, що звалася «Литовський статут».

Артикули – статті.

Малженський стан – подружжя.

«Історія про грецького князя і чудесного лікаря Дубана» — це переказ оповідки «Повість про візира царя Юнана» з арабсько-персидського епосу «Тисяча і одна ніч» (4-5 ночі). Там ця оповідка (дія якої відбувається у Візантії) є частиною «Казки про рибалку» (рибалка розповідає цю історію джинові). На жаль, в даній збірці не вказано автора українського переказу.

... де грають в пилаток... – У першоджерелі («Тисяча і одна ніч») мова про поло – гру на конях, в якій метою є забити гол у ворота протилежної команди. Гравці забивають голи, спрямовуючи дерев'яну кулю у ворота, вдаряючи по кулі довбешкою з довгим руків'ям. Там лікар вклав ліки у це руків’я, а не в кулю, як сказано у даному переказі.

Коли раз важні справи змушували його віддалитись від жінки, купив сей чоловік папугу... – В цьому місці переказу викладена історія про папугу, що у першоджерелі розташована у розділі «579 ніч», де її розповідає інший персонаж. А в цьому місці там правитель розповідає візиру іншу історію – про сокола, що врятував від смерті царя ас-Синдбада, а цар, не утямивши, що поведінка сокола була спрямована на його рятунок, і вирішивши, що сокіл знущається, відрубав йому крила, від чого птах невдовзі помер; і цар, зрозумівши, що вбив рятівника, розкаявся.