Дівчина (бере). Я боюся, діду!
Дід. От дурна! Я слідком буду йти за тобою. Дівчина. Та он вони йдуть сюди.
ЯВА VI
Панас несе на руках Харитину, за ним ідуть хлопці й дівчата.
Панас (кладе на землю Харитину і дивиться на неї). Як рибонька тая в’яла...
Д і д. Гірка ж твоя була доля, нещаслива дівчино, коли ти, як ягідка молодая, сама собі смерть заподіяла. (Тихо плаче.)
Всі журливо схилили голови, дехто витирає сльози.
Цокуль (вбігає). Де вона, де? Вирятували?
Д і д. Нежива.
Цокуль (дивиться на труп, ламаючи руки). Боже праведний!.. Люде добрі! Закопайте мене живого в землю, убийте мене камінням, дрючками, бо я не варт собаки! Знайте, всі знайте, що я цій дівчині батько, батько і душогуб — це я її втопив. Беріть мене, в’яжіть, плюйте на мене, ведіть мене на суд,— я розкажу там, який я грішник великий! (Пада на коліна перед трупом.) Дочко... дочко!.. Дитино моя... Нема у мене сліз, запеклися, кровію запеклися на серці нечистім: не можу виплакать кривавими свого гріха! (Схиляється до ніг Харитини.) Муки, муки дайте мені! Тяжкої муки, щоб я спокутував свій гріх!..
Панас (стає навколішки і цілує Харитину). Прости мені, страднице, прости!.. (Ридає, схилившись на труп.) І я винен перед тобою...
Завіса.
1885.
Новочеркаськ
МАРТИН БОРУЛЯ
Комедія в 5 діях
ДІЄВІ ЛЮДЕ
Мартин Боруля — багатий шляхтич, чиншовик.
П а л а ж ка — його жінка.
Марися — їх дочка.
Степан — син їх, канцелярист земського суду.
Гервасій Гуляницький — багатий шляхтич,
чиншовик.
Микола — його син, парубок.
Протасій Пеньонжка
Матвій Дульський
Націевський — репістратор з ратуші.
Трандалєв — повірений.
0,м елько ) „ „
» } наимити Борулі.