Бурлака (сміється). Бач, як розпатякався! Треба одвести до хати, бо надворі темно, ще хто-небудь наїде. (Підходить і підводить Семена). Ходім, ходім, овечко, додому!
Семен (цілує Панаса). Жінко моя, голубко, Ярино, спасибі, спасибі!
Бурлака. О мій баранчик дурненький! Ти б лучче воду пив, ніж горілку,— бач, як намок, насилу підніму. (Бере на руки, як дитину, і вцходить з ним.)
ЯВА V
Старшина, Сидір і два десятники крадуться з другого
боку.
Старшина (показує). Бачили, хлопці? Ходімо ж назирці за ним. Як тілько засне, то ми його тоді насядемо, зв’яжемо і в холодну відтарабанимо. Нехай там .посидить зв’язаний до ранку, а вранці ми йому хлосту дамо. Ходім!
Пішли. Яка хвиля — тиша, здалеку чуть знову — скрипка і бубон грають.
ЯВА VI
Олекса (крадеться). Скрізь тихо! Здається, нікого нема! Був дома і не застав дядька, пішов підводу шукать у город. От напасть! Утік з холодної, щоб хоч побачиться з Галею. Пішов би на весілля — страшно: чого доброго, там здибають, як кинуться шукать. Та вже скоро повинні дівчата йти з того боку, так я тут і побачу Галю. Ач, стара собака! Чого заманулось? Молодої дівчини, та ще найкращої! Думав, як бідна, то й поквапиться. Не в ті взувся! Ще... бог змилувався, хоч дядько Панас надійшли, то не дадуть пропасти, а то прямо хоч живий у землю лізь, та й годі. Сьогодня Петро в холодній розказував, що дядько завтра поїдуть до справника. Постривай, лисий, коли б мені тілько відбуть цю оказію, я тобі бебехи надсаджу, піймаю я тебе у дячихи! .
ЯВА VII
Дівчата (співають весільну пісню і переходять кон).
«На добраніч, подружино,
Бо вже ми йдемо,
Уже ж твоє дівовання Собі беремо».
«Ой беріте, подруженьки,
Та діліться,
Та за мое дівовання Не сваріться!»
Як дівчата переходять кон,'Олекса підбіга до Галі і.придержує її.
Галя. Хто це?
Олекса. Голубко моя, це я.
Галя. Ти, Олексо?* Тебе випустили? Ну, слава богу! Що, угамовався старшина?
Олекса. Де там тобі угамовався! Я втік, щоб з тобою побачиться та побалакать, бо завтра треба їхать у прийом.
Галя (обнімає його). Бідненький!
Олекса (обнявши Галю одною рукою). Ні, моя зоре! Я багатіший далеко від старшини, бо ти мене любиш!
Галя (тулиться до нього). Бач, який багач! А що ж я буду робить, як тебе приймуть у москалі?
Олекса. Дядько переказували через Петра, щоб не боявся. Старшина хоче підлогом віддать мене, щоб. тебе висватать. Я вільготний, кажуть.
Галя. А щоб він не діждав, щоб я піціла за нього заміж! Що собі в голову забрав! Аби ти мене не забув, а я буду і з москалів тебе дожидаться, орле мій!
Олекса. Моя лебідонько!
Цілуються.