Розходяться.
Сидір. Стривайте; чуєте — хтось співа.
Старшина. Еге. Ходім! Я тебе провчу, я тобі покажу — щитать волость, бунтовать громаду! Будеш мене згадувать! О, ти не знаєш ще Михайла Михайловича, то будеш знать! ( Виходить ).
ЯВА III
Семен (п’яний, співа).
Добра горілка, краща від меду'6,
Вип’ємо, куме, ще й у середу!
Продаймо, куме, рябу телицю,
Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю!
Крутився, крутився і не попав на той бік! Чи втраплю ж я хоч додому? Це ж, здається, моя клуня! (Приглядується до куща). Моя!.. Га? (Оглядається навкруги). Хтось звав, а нікого не видко... Так, так! (Приглядається). Клуня, іменно клуня! Он і чорногуз! Тут і ляжу... (Стає на коліна і хоче скинуть свиту). О, хтось гомонить, мабуть, жінка вийшла! (Надіва свиту). Піду у хату! (Хоче підняться і сіда).
ЯВА IV
Бурлака (за лаштунками співає).
Ой наступила та чорная хмара7,
Став дощ накрапать,
Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять.
Ой нумо, хлопці, та по півкварти,
Та будемо пить.
А хто з нас, братці, буде сміяться,
Того будем бить.
Ой іде багач, о'й іде дукач,
Насміхається:
Ой за що, за що вража голота Напивається?
Ой один устав, за чуба достав,
Другий в шию б’є:
Ой не йди туди, превражий сину,
Де голота п’є!
Еге, іменно — не йди! Мабуть, старшина догадався, що не прийшов на весілля, бо пом’яв би боки. Кудою ж це Петро пішов? Чи не зайшов він до Дмитра? Випив і забув, що удосвіта треба їхать в город. (Натикається на Семена.) О, чи не Петро?
С е м е н. Це ти, Ярино? Одведи мене в хату, бо в клуні холодно.
Бурлака. Семен! Чи тобі ж пить горілку? Гай-гай! Вже й не тямить, де він.
Семен. Та не бреши, не бреши, Ярино! Це ти мене лякаєш, перемінила голос... Ач, яка хитра, ну, не вража баба... (Сміється). Яка!.. Диви, ще й пустує. Веди мене у хату.