'Завіса.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Декорація1 та ж.
ЯВА І
Роман (один). Батько кудись поїхали з кумом, мати пішли до сусіди, а я оце .випровадив робітників пасти воли і забіг на часинку, щоб на самоті пожартувать з Мотрею, а її нема, певно, на огороді або з матір’ю пішла... Ну, вже це хазяйство допіка, нема тобі просвітлої години, раз у раз як у горшку кипить. От любимось з Мотрею, а через хазяйство нема часу і побалакать, поспівать любенько вкупці. Тепер ми вже й заручені, а волі нема. Де ж вона? Дать би їй звістку, що я тут, а то мати надійдуть, то так замір і пропаде, не поженихаємося і сьогодня! (Співає.)
Поламалась поличка у плузі,
Та чогось моє та серденько в тузі.
(Співаючи, виходить в сіни і співа дужче.)
А чи мені поличку латати,
А чи до дівчини на всю ніч чухрати.
(Вертається хутко в хату і присіда за дверима.) Іде! В хаті темно, схватю, обніму і поцілую, що вона скаже..
Входить Гершко. Роман кидається на нього, обнімає і цілує.
ЯВА II
Гершко і Роман.
Гершко. Гвулт! Рятуйте! Розбійник!..
Роман (випускає Гериіка). Тю! Бий його сила божа! Жида поцілував замість Мотрі... ‘
Гершко (одмахується шапкою). Не подході, уб’ю! Гвулт! Рятуйте!
Роман. Та цитьте, ради бога, який тут розбійник? Це я, хазяйський син!
Г е р ш к о. Не подході! У меня рівільвер... ізот, слішиш, звьол курок (щовксіє язиком), буду стрілять.
Входе Мотря з свічкою.
ЯВА III Ті ж і Мотря.
Мотря. Що тут за гвалт?
Г е р ш к о. Хотів мене задавить... у мене п’ятсот рублей чужіх денег, протестуюсь...
Роман. Та чи ви не сказились, господин єврей, чи з переляку не знаєте, що язик плеще! Я... я... чорт його
знає, що йому сказать...' Я пошуткував, ,я тутешній, я син Герасимів.
Г е р ш к о. Ви син?
Роман. Єй-богу, сині
Мотря. Авжеж, сині Чого ви репетували не своїм голосом?
Роман (тихо). Та я думав, що ти увійшла, Кинувся на нього і обняв.
Мотря, посварившись на нього гіальц'ем, вийшла.