Степан. Зовсім!
М и кола. От і чудесно! І який же я радий, що ти зостанешся у селі! Знов затоваришуєм.
ЯВА IV
Входять Палажка, Гервасій і Протасій.
Палажка. Стьопа! (Обніма І цілує його.) Що? Бачив батька?
Степан (зітхнувши). Бачив.
Пал ажка (через сльози). Як смерть... як смерть.
Г е р в а с і й. Заспокойтесь, заспокойтесь,— сльозами не поможете.
Степан. Здрастуйте, Гервасій Семенович! Протасій Матвійович!
Гервасій. Здоров, козаче, здоров!
Чоломкаються.
Протасій (чоломкається). Як же служебні діла?
Гервасій (побачивши Миколу). А ти чого тут опинився?
Микола. Почув, що Степан приїхав.
Палажка (до Гервасія). Заходьте ж, Гервасій Семенович, прямо сюди.
Гервасій. Може б, попереду ви йому сказали, щоб не стривожить.
П а л а ж к а. Ну-ну, добре, я скажу. (Пішла.)
Г е р в а с і й. А що ж, Степан Мартинович, скоро столоначальником будеш?
С т е п а н. Де там! Я вже не служу, Гервасій Семенович.
Гервасій. Ну?!
Степан. За штатом остався.
Гервасій. О?! Чув, чув,— мені казав Красовський, що земський суд скасували. Так ти, виходить, лишній!
1 нащо тобі та служба? Чи багато ж ти там брав жалування?
Степан. Два годи нічого не получав, а оце на третій, по розкладці, два з половиною у місяць назначили.
Гервасій. Два з половиною?! Господи! Здоровий, молодий чоловік два годи дурно сидить, а на третій у місяць получа два з половиною!!
Протасій. Я ще, як служив у покійного землеміра, Харитона Харитоновича Кацавейченка, він жив у Трахто-мирові, 18 на Дворянській вулиці, в будинку... дай бог пам’ять... в будинку графа...
Гервасій (маха рукою на Протасія і перебива його). Послухай мене, Степане, покинь ти думку про чиновника! Зовсім одурів старий: робітникові плате на своїх харчах тридцять рублів, а сина, замість того щоб привчать до хазяйства, віддав у службу — байди бить!.. Тепер не ті часи, з твоєю наукою далеко не заскочиш. І все то дворянство наробило. І батька треба збить, щоб він з дворянської зарубки зскочив, бо все хазяйство піде прахом, а чиновника з тебе не буде...
Степан. Та я вже набив руку, Гервасій Семенович, деякі бумаги і сам умію писать...
Протасій. Покійний землемір Кацавейченко...
Гервасій (не слуха Протасія, до Степана). Плюнь ти на це діло! Батько старий, слабий, а одному синові, мавши добре своє хазяйство, не варт тиняться по канціляріях і за два з половиною в місяць тратить здоров’я, зводить готові гроші на одежу, на харчі... Добре, як дослужишся до чого путнього; а як так і вмреш канцеляристом, а хазяйства не навчишся, не привикнеш,— що ж робить під старість? От і тепер — за штатом, якби не було хазяйства, що його робить? Покинь, сину, берись за прадідівське рукомесло. ' " ’ '* ' /