Мері Поппінс: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я сама дам собі раду, дякую, — пирхнула Мері Поппінс.

Джейн одвернулась і поглянула на Майкла. Але він дивився зовсім в інший бік. Він утупився вгору на камін, так ніби не вірив власним очам.

— Що з тобою, Майкле?

— Виходить, ти не вигадала?! — прошепотів Майкл, показуючи.

Джейн глянула. Там лежав великий Таріль, тріснутий якраз посередині, з намальованим зеленим лугом, з вільховим гаєм і трьома хлоп'ятами, що гралися в коней, — двома попереду і одним позаду, з батіжком у руці.

Тільки тепер на нозі в погонича була зав'язана невеличка біля хустинка, а на траві, так ніби хтось загубив його на бігу, прослався картатий червоно-білий шарф. І з одного краю на ньому були вишиті літери…

— То он де вона його загубила! — сказав Майкл, догадливо покивавши головою. — Скажемо їй, що ми знайшли його?

Джейн озирнулася. Мері Поппінс защібувала на собі фартух з таким виглядом, ніби її цілий світ навіки образив.

— Краще не треба, — сказала дівчинка. — Здається мені, вона знав.

Якусь мить Джейн стояла, розглядаючи тріснутий Таріль, хусточку на нозі в хлопця й шарф.

І раптом кинулась через усю кімнату й припала до постаті в накрохмаленому білому фартусі.

— Ох, — хлипала вона, — ох, Мері Поппінс! Я більше ніколи не вередуватиму!

Ледве помітна усмішка майнула по обличчі Мері Поппінс, коли вона розгладжувала на собі зім'ятий фартух.

— Гхм! — тільки й сказала вона.

КАРУСЕЛЬ

Стояв тихий ранок.

Не один перехожий у Вишневій Вуличці, заглядаючи за огорожу Будинку Номер Сімнадцять, чудувався:

— Що за диво? Тихо, як у вусі!

І навіть сам Будинок, який звичайно мало з чого дивувався, тепер занепокоївся:

— Ой господи! Ой господи! — примовляв він нишком. — Хоч би там не сталось нічого лихого!

Унизу, в кухні, місіс Брілл, з окулярами на кінчику носа, дрімала над газетою.

Місіс Бенкс удвох з Елін прибирали в комоді й лічили простирадла.

Нагорі, в Дитячій, Мері Поппінс неквапливо стирала зі столу після сніданку.

— Я сьогодні така добра і така слухняна! — сонно сказала Джейн, простягтись на залитій сонцем підлозі.

— Чи надовго? — пирхнула Мері Поппінс.

Майкл витяг останню шоколадну цукерку з коробки, яку подарувала тітка Флоссі на минулому тижні, коли йому сповнилося шість років. «Може б, віддати її Джейн? — розмірковував він. — Чи Близнятам? Або Мері Поппінс?»

Ні, вирішив він нарешті: адже це був його день народження, а не їхній.

— Кінець — усьому вінець! — швиденько сказав він і вкинув цукерку в рот. — Шкода, що більше немає! — додав він із жалем, зазираючи в порожню коробку.

— Усе гарне зрештою кінчається, — суворо озвалася Мері Поппінс.

Майкл схилив набік голову і поглянув на неї.