"Лахтак": читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Стьопа ж вітав Еріка словами «Доброго ранку!»

Тепер уже норвежець ранками казав: «Доброго ранку!», а юнга, навпаки: «Гу мор'єн!»

Повернувшись до кубрика, Ерік і Стьопа розташувались на своїх ліжках. Ерік напівлежав. На тумбочці між ліжками горіла лампочка. При її світлі юнга почав розглядати карту Арктики, що її незадовго перед тим дістав у подарунок від Запари. Норвежця теж зацікавила карта, і він схилився над нею. Написи на карті були зроблені по-російському і по-англійському. Ерік не знав ні тієї, ні другої мови, але, очевидно, був непогано знайомий з картою, бо, торкаючись сірником того чи іншого острова або півострова, майже правильно їх називав.

— Стьопо, — звернувся норвежець до юнги і, показуючи то на себе, то на карту, сказав: — Ерік… Гронланд… Ерік… Свальбард… Ерік Франц-Йосиф… Ерік… Америка… Аляска… Берінг… ескімос… чукча… Ерік… Ельгар…

Стежачи за сірником, яким норвежець водив по карті, і прислухаючись до його слів, юнга зрозумів, що Ерік був у Гренландії, на Свальбарді, Землі Франца-Йосифа, а також на Алясці, бачив ескімосів і чукчів…

Для норвезького моряка це цілком можливо. Адже норвезьких матросів можна зустріти не тільки на півночі, а й по морях цілого світу на пароплавах під усяким прапором.

— Ерік Арктик о Антарктик… — Норвежець зробив руками жест, ніби він тримає глобус, і показав зверху й знизу.

Очевидно, Ерікові Олаунсену доводилося плавати в південних полярних морях на одному з норвезьких, а може, інших китобоях, які рік у рік плавають туди по цінну здобич.

— Ерік тіль Берінг шоен ор го дампшібе…[33] Чукчі… Ерік Ельгар…

— Ельгар? — спитав Стьопа. — Що таке Ельгар? Острів такий? Чи пароплав зветься Ельгар?.. Ельгар?..

Норвежець не зрозумів і лише радісно повторив, показуючи на себе:

— Ельгар, Ельгар! Ельгар!

Розділ III

Дмитре Петровичу, я щойно мав велику розмову з Еріком. Виявляється, він плавав майже по всіх арктичних і антарктичних водах, — інформував юнга свого вченого шефа під час чаю за загальним столом.

Тут же, разом з усіма, сидів і Ерік. Він спирався руками на стіл і зацікавлено розглядав радянських моряків. Ця зацікавленість безперервно світилася в його очах, відколи він опритомнів і довідався, що перебуває на радянському пароплаві.

— Особливо довго, — продовжував Стьопа, — коли я його вірно зрозумів, плавав він у Берінговому морі на пароплаві «Ельгар».

— Я[34], Ельгар, я, я, — наче потверджуючи, промовив норвежець.

— Ельгар? — перепитав Кар. — Мені доводилось плавати між Петропавловськом на Камчатці і Номом, що на Алясці. Ми зустрічали там чимало різних пароплавів, але пароплава «Ельгар» не пригадую.

Лейте звернувся до Еріка:

— Берінг… Ерік Олаунсен… Шіп?

Норвежець, очевидно, зрозумів запитання. «Шіп»— це по-англійському «пароплав». По-норвезькому пароплав буде «дампшіб».

— Шіп, — промовив Ерік, підіймаючи брови. — Навалук… Ном…

Кар примружив ліве око, прислухаючись до норвежця.

— Лаврентій, Провидіння, Уеллен, — звернувся він до Еріка, називаючи місцевості на побережжі Берінгового моря.

На губах норвежця з'явилася радісна усмішка.

— Я, Уеллен, я!

— Ельгар — це не пароплав, — пояснив Кар, — він плавав на шхуні «Навалук». Про ту шхуну я справді чув і, здається, навіть її бачив.

— Значить, Ельгар — це якась місцевість. Можливо, острів, — заявив Стьопа.

— Навряд, — висловив сумнів Кар. — Коли острів, то, мабуть, з тих, що навіть у лоції зветься скелею. На Берінговому морі я знаю майже всі острови. Хоч треба сказати, слово «ельгар» я десь чув. Але де — не пригадую.

Розмова тривала далі, але Кар уже не брав участі в ній. Мовчки допивши чай, він пішов до своєї каюти.

[33] Ерік вісім років плавав у Берінговому морі на пароплаві.

[34] Так.