Ондра. Ти про нього довіку думатимеш так.
Мати. Бо він слабенький!
Батько. Треба тобі взяти його в руки, любонько, щоб він привчався до чогось серйозного.
Мати. А я не хочу! Я не хочу, щоб Тоні вже тепер убгав собі щось у голову! Я більше не пущу його сюди…
Батько. А чому?
Мати. Бо ви захочете впливати па нього! Бо ви йому нашіптуватимете: «Будь чоловіком, Тоні, будь чоловіком! Роби щось! Іди за щось умирати: за славу, за честь, за правду…» Ні, я не згодна, чуєте? Не займайте Тоні!
Батько. Ну що ти, матусю! Невже ти хочеш зробити з нього дівчину?
Мати. Я хочу, щоб він був мій. Ти не маєш на нього ніякого права, Ріхарде! Тебе вже на світі не було, як він народився. Тоні мій, тільки мій, розумієш? І я його сюди не пущу!
Ондра. Матуся, певне, вважає, що ми погане товариство.
Мати. Атож. Бо ви мертві.
Постріли в саду.
Ондра. Мамо, ти нас боїшся?
Мати. Ну як би я могла боятись вас, синочку! Підійди ближче, Ондро, покажися мені! Якби ти знав, як тобі личить білий халат! Я завжди думала, як ти сидітимеш біля мене, коли… коли я прощатимуся з дітьми…
Ондра. Та що це ти, матусю! Ти ще довго будеш із ними! Весь час, весь час!
Батько. Наша матуся сильніша, ніж їй здається. (Підходить до столика з шахівницею). Хто це тут грав, серденько?
Мати. Петр із Корнелем. Казали, що це твоя задача.
Батько. Правда. Я колись почав був її розв’язувати.
Мати. Хлопці посварились через неї. Корнель хотів, щоб Петр пішов на де п’ять.
Батько. Слушно. І я пішов би на де п’ять.
Мати. Але Петр сказав, що є інше розв’язання. Вони з Корнелем раз у раз заводяться.
Батько (замислено). Інше розв’язання? Яке ж це?.. Може, тепер є нова шахова школа. Хіба що спершу піти оцим пішаком… Цікаво! Здається, Петр має якусь рацію.
Дверима зовсім нечутно входить Їржі в пілотському комбінезоні.
Їржі. Добривечір, матусю. Здрастуй, тату. Здоров, Ондро.
Батько (обертається). А, Їрка!
Ондра. Здрастуй.
Мати. Чого це так рано, їржичку? Літав сьогодні?
Їржі. Літав, мамо. Ох, як гарно літалось!
Мати. Добре, що ти вже вдома. Бо я не люблю, коли ти літаєш. Я тоді так боюся… Сьогодні хоч не пізно прийшов.
Їржі. Бо я, мамо… зразу до тебе.
Батько. Слушно. А знаєш, тобі це вбрання дуже личить.