Диверсія у гавані Фейюньган: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А ви не думали, вмикаючи рубильник, що викличете тільки звичайний феєрверк осторонь від гавані. Старий Чжао, на слід якого ви самі навели нас, розповів нам про все — він показав нам могилу і всю систему. А вибухівку вже закінчують вивозити з території гавані.

— Як, що? — радісно закліпав очима Мічений. — Це було б щастям для мене… Коли б ніхто не постраждав. Тоді, можливо, ви б залишили мені життя…

— А як же ваше завдання? Адже гавань уціліла?

— Що мені це завдання? Навіщо воно мені? Це потрібно американцям і старому Су-ню, щоб одержати новий орден і долари. А яка користь в усьому цьому для мене?

Начальник уважно вдивлявся в обличчя Міченого. Повідомлення про провал завдання, очевидно, не викликало у диверсанта ніякого жалю. Навпаки, невдача здавалася йому якимось шансом на врятування життя.

Начальник і Ван одночасно подумали, що коли б вони попали в біду, то, напевне, найважливішою для них була б все ж таки думка про завдання…

— Я про все розповім. Скажіть тільки, чи є якась надія, — благав Мічений.

— Обіцяти я нічого не можу, — сказав Ма, — спочатку ми повинні побачити, що ви щиро розкаялись і готові спокутувати свою провину.

— Що означає — спокутувати? Чим? Як?

— Повною відвертістю. Якщо ви розкажете про все одверто, як обіцяєте, Народний уряд поставиться до вас поблажливіше, покарання буде м'якше.

Ці слова трохи заспокоїли Міченого. Перед ним відкривався хоч якийсь вихід, і він покірно сказав:

— Не знаю тільки, чим можу бути для вас корисним.

— Нас цікавить пароль, способи зв'язку з вашими хазяями.

— Пишіть, — попросив Мічений. — Для письмових донесень умовним знаком є ієрогліф «чжун». На випадок арешту, якщо донесення написано з примусу і є фальшивим, з метою дезінформації, і потрібно дати знати про це, домовились ієрогліф «сонце»[13] писати ширше звичайного, щоб він був схожий на ієрогліф «говорити». Коли нас відправляли, було наказано: незалежно від виконання завдання, у випадку змушеної затримки на континенті при першій можливості надіслати зв'язківця з донесенням. Мічений помовчав і додав:

— Якщо хоч одне слово з того, про що я вам повідомив — неправда, відрубайте мені голову… Я можу багато про що розповісти. Адже» я працював в органах понад десять років.

— А що це за будинок номер два на Давандао? — несподівано спитав начальник Ма.

— Новий склад боєприпасів. Кілька складів ваші літаки розбомбили, а цей неприступний — він у горах, глибоко в землі.

— Де він розташований?

— На схід від Чорного перевалу, зовсім недалеко. Там три пости охорони: два зовнішніх, один внутрішній. На внутрішньому посту двоє охоронців…

— Знайомі у вас там є?

— У людей з наших органів скрізь є знайомі. Там служить Цінь Юй-ке, він у внутрішній охороні. Прикомандировании туди спеціальною службою. Ми були з ним колись в одній групі…

Начальник Ма залишився задоволений цим зізнанням. Особливо цінно, що у внутрішній охороні був знайомий Сун Да-луна.

— Ви самі бували там?

— У підземному складському приміщенні не був. Був тільки в жилому приміщенні. Водив мене туди Цінь Юй-ке. Порядок там такий: щоб увійти всередину, треба натиснути кнопку дзвоника тричі — два довгих сигнали, один короткий.

Мічений явно хизувався своєю обізнаністю. Він розповів про те, хто має доступ у будинок номер два, і на закінчення повторив, що за найменшу неточність у своїх свідченнях готовий відповісти головою.

— Поки що досить! — сказав Ма і разом з Ван Хай-шеном повернувся в свій кабінет.

Начальник, глибоко замислившись, пройшовся по кімнаті. Майже механічно він відзначив про себе, що дощ вщухає, і, глянувши у вікно, побачив, що на сході загоряються зірки.

Ван з нетерпінням чекав, що скаже начальник Ма.

Молодий розвідник добре розумів, що розмова про острів і будинок номер два провадилася з певною метою. Не випадково й те, що Ма запросив Вана взяти участь у допиті Міченого. Очевидно, це зв'язано з новим завданням. Але начальник сказав: «Поки що ні». Очевидно, він і вирішує зараз питання, чи можна послати Вана. Мабуть, це дуже відповідальна справа.

Ма зупинився біля столу і глянув на свого молодого друга:

[13] Ієрогліф «ж і» — сонце — своїм написанням схожий на «юе» — говорити.