Диверсія у гавані Фейюньган: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Що робити? Виконати вимогу Сун Да-луна?! Занапастити стількох людей! Знову попереднє вовче життя! Але Мічений не відступиться. Піти відкритися властям? Сказати, що Сун Да-лун штовхає його на тяжкий злочин? Що ж він відповість, коли почнуть виясняти все з самого початку? Все розкриється, а це все одно, що засунути голову в зашморг. Скажуть: чому приховував до цього часу? Що відповісти? І знову поплентався Чжао, не дивлячись, куди він іде. Він і не помітив, як опинився під деревом і сів на землю.

Думка про вихід прийшла несподівано, коли побачив над головою міцний сучок, що виступав далеко вперед.

Чжао зняв з себе пасок від штанів зробив зашморг, прив'язав до сучка, перевірив, чи міцний зашморг і знову сів на землю.

Він замислився над тим, як склалося його життя. Згадав дружину, сина, котрий відрікся від нього. Пригадався вчитель, що навчав його в тюрмі, командир загону, з яким листувався і досі. Як же можна і далі обдурювати таких людей? «Ні! Сун хоче позбавити мене хорошого життя! Нехай і йому не сниться нічого хорошого!» Чжао схопився, рішуче стягнув із дерева ремінь. Не встиг він ступити й кількох кроків, як перед ним виросла людська постать. Чжао з злістю закричав:

— Ах, так це ти, Мічений! Відповіді не було.

Чжао підняв із землі товсту сучкувату палицю і замахнувся. Але перед ним був лише куций стовбур засохлого дерева.

Порив вітру ударив в обличчя, примусив зажмуритися. Так і йшов уперед Чжао з напівзаплющеними очима. Ззаду почулися кроки. Хтось смикнув його за рукав:

— Чжао А-фу, йди за нами!

Другий незнайомець пред'явив ордер на арешт.

Нова обстановка

Звернуло за північ. Великі краплі дощу стукали у вікна кабінету начальника Управління громадської безпеки.

Ма розпитував Ван Хай-шена про Міченого і про його життя на Давандао. Готувалася нова операція. Справа була не з легких, тим більше, що часу лишалося обмаль.

— Хай-шен, на Давандао є так званий будинок номер два. Тобі щось відомо про нього?

— На острові я знаю багато дечого, але про будинок номер два — ніколи не чув.

Розглядаючи папери, начальник щось обдумував.

Хай-шен спитав:

— Що, нове завдання?

Ма замислено глянув на нього, підвівся і потім відповів:

— Поки що ні. Ходімо, треба його допитати.

Сун Да-лун стояв перед Ма і Ван Хай-шеном з опущеною головою. Обличчя чорне, як земля, весь у грязюці. Вигляд, як у мокрої курки. Не чекаючи, поки до нього звернуться, він нудно заскиглив:

— Братку! Можна, га?..

— Який я тобі братко!

— Так! Так! Начальник…

— Що ще за начальник?..

Хай-шен не договорив, його перебив Ма:

— Хай каже, що йому потрібно.

— Я прошу… Залиште мені життя… Не вбивайте мене… У мене вдома стара мати, їй сімдесят років… — Губи диверсанта дрібно тремтіли.

Ван Хай-шен не міг приховати своєї огиди, і в той же час вигляд колись грізного Сун Да-луна, що перетворився на жалюгідне щеня, не міг не викликати глузливої посмішки.

— У тих людей, котрі могли загинути під час вибуху, також були матері і дружини… І діти…

— Клянуся, начальнику, я не знав, що можуть загинути люди… Я думав, що в повітря буде висаджено тільки будівлі.