Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ява II

Йосип і Хлестаков.

Хлестаков. На, візьми це (віддає картуз і паличку). А, знову вилежувався на ліжку?

Йосип. Та чого б мені вилежуватись? Не бачив я хіба ліжка, чи що?

Хлестаков. Брешеш, вилежувався; бачиш, усе зібгане.

Йосип. Та навіщо воно мені? не знаю хіба я, що таке ліжко? я маю ноги; я й постою! Навіщо мені ваше ліжко?

Хлестаков (ходить по кімнаті). Подивись, там у гамані тютюну нема?

Йосип. А звідки ж йому бути, тютюнові! Ви три дні тому останнє викурили.

Хлестаков (ходить і всяко стулює свої губи. Нарешті говорить голосно й рішуче). Слухай-но, гей, Йосипе!

Йосип. Чого зволите?

Хлестаков (голосно, але не так рішуче). Ти сходи туди. Йосип. Куди?

Хлестаков (зовсім не рішуче і не голосно, а ближче до прохання). Вниз, у буфет… Там скажи… щоб мені дали пообідати.

Йосип. Та ні, я й ходити не хочу.

Хлестаков. Як ти смієш, дурню!

Йосип. Та так; все одно, хоч і піду, нічого з цього не буде. Хазяїн сказав, що більше не дасть обідати.

Хлестаков. Як він сміє не дати? От іще дурниці!

Йосип. Ще, каже, і до городничого піду; третій тиждень пан грошей не платить. Ви, мовляв, з паном, каже, шахраї, і пан твій шалапут. Ми, мовляв, каже, таких дурисвітів і падлюк бачили.

Хлестаков. А ти вже й радий, тварюко, зразу ж переказувати все це.

Йосип. Каже: «Так ото кожний приїде, обживеться, заборгується, потім і вигнати не можна». «Я, — каже, — жартувати не буду, я просто із скаргою, щоб у холодну, та в тюрму».

Хлестаков. Ну, ну, дурню, годі! Піди, піди, скажи йому. Така груба тварюка.

Йосип. Та краще я самого хазяїна покличу до вас.

Хлестаков. Навіщо ж хазяїна? ти піди сам скажи.

Йосип. Та, їй-право, пане…

Хлестаков. Ну, йди, чорт з тобою! поклич хазяїна.

Йосип виходить.

Ява III

Хлестаков (сам). Страх як хочеться їсти. Оце трошки прогулявся; думав, чи не пройде апетит, — ні, чорт забирай, не проходить. Справді, якби в Пензі я не погуляв, вистачило б грошей доїхати додому. Піхотний капітан здорово підчепив мене, штоси дивовижно, бестія, зрізує[18]. Всього якихось там чверть години посидів, і все обібрав. А проте як же ще хотілося б із ним зрізатися, та випадку не було. Яке жалюгідне місто! В овочевих крамницях нічого не дають у борг. Це вже просто підло. (Насвистує спочатку з «Роберта»[19], потім «Не ший мені, матінко»[20], а наприкінці ні се, ні те.) Ніхто не хоче йти.

Ява IV

Хлестаков, Йосип і трактирний слуга.

Слуга. Хазяїн наказав спитати, чого ви хочете. Хлестаков. Здрастуй, братіку! Ну, що ти, здоровий? Слуга. Слава Богу.

[18] * …штоси дивовижно … зрізує. — Тобто виграє у штос (нім.) — азартну картярську гру.

[19] * «Роберт-Диявол» — опера французького композитора Джакомо Мейербера (1831), що набула європейської популярності; уперше в Росії поставлена 1834 р. у Петербурзі.

[20] * «Не ший мені, матінко» — романс О.Є. Варламова (1801‒1848) на слова М.Г. Циганова (1797‒1831).