Ці слова шпигонули Миколу. У грудях його ворухнулося щось гаряче, серце забилося швидко-швидко. Руки затремтіли.
— Що з тобою? — питає мати.
Микола розповів усе, що сталося. Мати зітхнула й каже:
— Ховатимуть бабусю — іди за домовиною. Як опускатимуть у могилу — кинь землі й скажи: «Простіть, бабусю».
— Хіба ж вона тепер почує? — тихо крізь сльози питає Микола.
— Але сонце тобі світитиме ясніше.
Коли домовину з тілом бабусі Марини опустили в могилу, Микола кинув землі й тихо сказав:
— Простіть, бабусю.
І засяяло сонце ясніше, небо стало світліше. Миколі стало легше.
СУХОМЛИНСЬКИИ Василь Олександрович
(1918–1970)
Видатний педагог XX століття. Вищу освіту здобув у Полтавському педагогічному інституті (1938). За фахом — вчитель української мови і літератури. З початком Другої світової війни перебував на фронті. У+ 1942 р. у бою під Ржевом був тяжко поранений. Після лікування повертається до педагогічної роботи. Працює вчителем, директором середньо школи, завідувачем районного відділу освіти (1944–1948). З 1948 р. до останніх днів життя був директором Павлиської середньої школи (Кіровоградська область). Саме тут найбільшою мірою розкрився його талант педагога. На основі свого педагогічного досвіду В. О. Сухомлинський написав 35 книг, понад 600 статей, 1500 казок, оповідань і новел для дітей. Його книги виходять масовими тиражами у багатьох країнах світу.