— Я мав на увазі, як ти виправляєш щось, коли вчинив неправильно? Що робиш, коли помилився? — Том уп’явся очима в чорного лебедя на півній етикетці, намагаючись приховати хвилювання. — Я маю на увазі серйозні речі.
Ральф зробив ковток пива і перевів погляд на траву, повільно кивнувши.
— Що конкретно ти маєш на увазі? Тобі вирішувати, що робити, я не хочу пхати свого носа у чужі справи.
Том сидів мовчки, уявляючи полегшення, що настане після того, як відкриється правда про Люсі.
— Смерть мого батька змусила мене задуматися над тим, що я зробив у житті неправильно і яким чином усе виправити перед тим, як мене не стане. — Він уже хотів продовжити, але образ Ізабель, котра купала їхнього мертвонародженого сина, зупинив його, і він передумав. — Я ніколи навіть не знав їхніх імен. — Сказавши це, Том здивувався, як легко інші думки та провини заполонили його розум.
— Чиїх імен? — запитав Ральф.
Том завагався, ніби балансуючи на краю прірви перед стрибком у воду. Він ковтнув пива.
— Імен людей, яких я убив. — Ці слова були тяжкими й важливими.
Ральф задумався над відповіддю.
— Це війна: або ти вбиваєш, або вб’ють тебе.
— Із плином часу все, що я зробив, набуває вигляду суцільного божевілля. — Будь-який момент з минулого був для Тома наче пасткою, а лещата його відчуттів, кожної його провини, які накопичувались із роками, стискали його. Він задихався.
Ральф не поспішав говорити, чекаючи продовження.
Том повернувся до нього, зненацька затремтівши.
— О Господи, Ральфе, я лише хочу вчинити правильно! Скажи мені, в біса, як саме правильно! Я… я не витримую! Я… я не можу далі з цим жити! — Він кинув пляшку, і вона розбилась об землю, а його слова переросли в схлипування.
Ральф обійняв Тома за плече.
— Ну, годі тобі, хлопче. Не бери близько до серця, не треба. Я прожив на світі більше за тебе і багато чого бачив. Добро і зло переплетені, як змії у клубку: настільки сплутані, що не вгадаєш, де яка, доки не вб’єш обох, а потім уже занадто пізно.
Ральф мовчав, пильно дивлячись на Шерборна.
— Питання в тому, чи варто згадувати минуле? Чи це щось змінить? Тепер уже неможливо щось виправити.
Ці слова, сказані без краплі осуду або ворожості, все одно, ніби ніж, ранили Тома.
— Господи, щоб людина найшвидше з’їхала з глузду, потрібно дозволити їй постійно переробляти вже зроблене, щоб вона нарешті зробила все як слід.
Ральф почав віддирати мозоль на пальці.
— Якби я мав сина, то був би радий, якби він хоча б наполовину був таким, як ти. Ти хороший хлопець, Томе. У тебе чудові дружина та донька. Думай про те, що зараз буде найкращим для твоєї сім’ї. Хтось там на небесах дав тобі другий шанс, і, я гадаю, Він не хвилювався через дрібниці, зробив ти чи не зробив чогось. Живи теперішнім. Виправ те, що можна виправити сьогодні, а минуле відпусти. І хай цим переймаються ангели чи демони, чи хто там за це відповідає.
— А сіль? Її ж не позбудешся? Вона роз’їдає усе, немов рак, якщо нічого не робити, — бурмотів сам до себе Том наступного дня після розмови з Ральфом.
Вони з Люсі сиділи поруч у дзеркальному коконі лінз; вона годувала уявними цукерками свою ганчірну ляльку, а він полірував латунні деталі. Її блакитні очі поглянули на нього.
— Ти татко і для Доллі, так? — запитала дівчинка.
Том на мить припинив роботу.
— Я не знаю. А чому б тобі не запитати в неї самої?
Люсі, нахилившись, прошепотіла щось ляльці, а потім сказала:
— Вона каже, що ні, ти лише мій татко.
Її обличчя вже не було таким кругленьким і набувало доросліших рис — посвітліле порівняно з попереднім темнуватим відтінком волосся, допитливі очі та світла шкіра. Йому було цікаво, на кого вона буде більш схожа: на батька чи на матір. Він пригадав обличчя світловолосого чоловіка, якого поховав. Страх пробіг поза його спиною, коли Том уявив, як Люсі почне ставити серйозніші запитання з роками. Він також уявив, наскільки в такому ж віці був схожий на свого батька. Схожість випливе з часом. Партаґез був невеликим містечком: мати могла не впізнати в немовляті своєї дитини, але з часом вона може побачити свої риси у дорослій жінці. Ця думка постійно гризла його. Він опустив ганчірку в банку з порошком для чищення й ще завзятіше почав терти деталі, поки піт не покотився біля його очей.