– Здається, наші взаємини зовсім виходять з-під контролю, – сказав він, усміхаючись.
– Згодна.
– Протягом кількох тижнів я відчував певні симптоми, але тільки два дні тому з упевненістю поставив діагноз. Я люблю тебе, Деніс.
Для Деніс це слово ще ніколи не важило так багато. Мартін раніше не говорив про любов, навіть зізнаючись, як багато вона для нього значить.
Вони легенько торкнулися одне одного вустами. Слова були зайві, а цей порух надав їхній близькості нового виміру.
– Освідчуючись тобі, – сказав Мартін через кілька секунд, – я трошки боюся. Медицина вже зруйнувала попереднє моє почуття, і як би вона не зробила цього знову…
– Не думаю.
– А я боюся. Вона якимось чином тримає тебе бранцем, вимагаючи дедалі більшого викупу.
– Але ж мені це все теж зрозуміле.
– Не певен. Тобі ще рано, – промовив Мартін. Він розумів, що останні його слова прозвучали поблажливо, але знав, – зараз Деніс не можна буде переконати, що завідування відділенням перетворює повсякденне заняття медициною в таку ж жорстоку конкуренцію, як і більшість інших професій. Крім того, Філіпс не міг забути, як задирливо, по-ворожому поставився до їхнього зв’язку Голдблатт. Тому занепокоєння його було небезпідставне.
– Гадаю, що розумію більше, ніж тобі здається, – сказала Деніс. – Думаю, ти змінився після розлучення. До нього ти, як багато хто із сильних чоловіків, вірив, що основне задоволення знайдеш у роботі. Мені здається, що тепер твої погляди змінились. Гадаю, ти усвідомив, що найбільше задоволення прийде від твоїх взаємин з людьми.
Запала тиша. Мартін був вражений і тим, що все в ньому, виявляється, лежало на поверхні, і проникливістю Деніс. Мовчанку порушила вона.
– Єдине, чого я не можу збагнути, так це те, чому ти, прагнучи більше часу проводити поза лікарнею, не хочеш згорнути хоч трохи свою дослідницьку роботу?
– Тому що вона може стати ключем до моєї свободи, – сказав Мартін, стискаючи її в обіймах. – І ти стала моєю надією на здійснення задуманого. Наука здатна дати мені те, що потрібно від медицини, і дозволити, більше бути з тобою.
Вони цілувались, і любов, у якій вони щойно освідчились одне одному, сповняла їх безтурботністю. Та, лежачи в обіймах, вони почали відчувати втому й зрозуміли, що треба поспати.
Деніс вийшла почистити зуби, а Мартін тим часом згадав про таємниче зникнення Дір Ен. Поглянувши на причинені двері ванної, він вирішив подзвонити до лікарні й нагадати про Лін Ен. Сестра пригадала цей випадок, бо переведення відбулося відразу ж по тому, як вона заповнила приймальну картку хворої. Мартін перепитав, чи не пам’ятає вона, куди направили хвору, але сестра відповіла заперечно. Філіпс подякував і поклав трубку.
В ліжку він згорнувся калачиком за спиною Деніс, та не міг заснути. Він узявся розповідати їй, як його налякали мавпи з електродами в головах, і поцікавився, чи вважає вона, що інформація, отримувана Маннергеймом, виправдовує жертви. Деніс, уже засинаючи, пробурмотіла щось, але перезбуджений мозок Мартіна переніс його до університетської гінекологічної клініки, куди він ходив.
– Слухай, тобі доводилося бувати в наших гінекологів? – Він підвівся на лікті й перекинув Деніс на спину. Від різкого руху вона прокинулася.
– Ні.
– Я там був сьогодні, і в мене лишилося дивне враження.
– Що ти маєш на увазі?
– Не знаю. Важко сказати, а до того ж я не часто навідувався до гінекології…
– Це дуже дивно, – проговорила Деніс саркастично і лягла на бік, відвернувшись від Мартіна.
– Зробиш мені послугу? Сходиш туди?
– Як хвора?
– Байдуже. Хочу почути, що ти думаєш про персонал.
– Що ж, я трохи прострочила щорічний огляд. Думаю, що його можна було б пройти й тут. Піду завтра ж.
– Дякую, – сказав Мартін, вирішивши нарешті заснути.
10
Було вже по сьомій, коли Деніс прокинулася й потягнулася за годинником. Вона жахнулася від того, що вже так пізно. Звикши, що Мартін прокидається о шостій, вона не ставила будильника, коли він ночував у неї. Скинувши ковдру, побігла під душ. Мартін розплющив очі якраз вчасно, щоб побачити її оголену спину в коридорі. Ця картина обіцяла чудовий день.