Віщі сестри: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я відправив Бенцена, люба. І пару гвардійців. 

— Он як… 

Герцогиня замовкла. Бенцен, капітан особистої охорони герцога, був убивцею не гіршим за мангуста-психопата. Вона й сама б обрала саме його. Тимчасова неможливість пошпетити чоловіка роздратувала її, але розгубленість тривала недовго. 

— Йому не довелося б вирушати в дорогу за такої погоди, як би ти був одразу послухав мене. Але ж ні! 

— Що «ні»? 

Герцог позіхнув. Це була довга ніч. Спершу — гроза небачених масштабів, потім — уся та катавасія з кинджалами… 

Вище вже вказано, що герцог Шельметь був лише за крок від трону. Все мало скидатися на те, що крок цей зробив сам король Веренц, коли спіткнувся на останній, найвищій сходинці спуску до Великої зали, покотився вниз і, всупереч усілякій теорії ймовірності, напоровся на власний кинджал. 

Королівський лікар в своєму висновку вказав, що смерть монарха настала з природних причин. Перед цим до лікаря зазирнув Бенцен і пояснив, що однією з природних причин падіння зі сходів з кинджалом у спині може бути надто довгий язик. 

Власне, подібну хворобу встигли підхопити й кілька охоронців короля, які виявилися трохи надто твердолобими, аби усвідомити всю цю науку. Замком просто-таки прокотилася міні-епідемія. 

Герцог здригнувся. Минулої ночі сталася ціла низка подій, настільки ж моторошних, наскільки й незрозумілих. 

Він спробував запевнити себе, що неприємності лишилися позаду, а він тепер має королівство. Не дуже велике, населене здебільшого деревами — але це було справжнє королівство, про що свідчила королівська корона. 

Якщо її вдасться знайти. 

Архітектор, що збудував Ланкрський замок на голій скелі, чимало чув про замок Ґорменгаст, але не мав відповідного бюджету. 

Втім, він зробив усе, що міг, вдаючись до веж за знижкою, бастіонів з акційних розпродажів, аукціонних ґорґулій та підземель з оптової бази. Результат був майже справжнім замком — хіба що йому не завадили б нормальний фундамент та такий вид вапняку, що не потік би за першого ж дощу. 

Замок висів на моторошній висоті над пінними водами річки Ланкр, що проглядалися на глибині тисячі футів. Час від часу в річку падали уламки замкової стіни. 

Хоча сам замок був невеликим, там були сотні місць, придатних, аби заховати корону. 

Герцогиня рушила геть в пошуках нової жертви для своїх доскіпувань, полишивши лорда Шельметя сумно споглядати ландшафт. Почався дощ. 

Саме в цей час на замкову браму звалилися громоподібні удари. Це неабияк стурбувало брамового служника, який грав у карткового «Вбогого пана Цибулю» із кухарем та блазнем біля теплої печі. 

Він загарчав і підвівся. 

— От вам і стукіт без сцени[9], — сказав він. 

— Без чого? — здивувався блазень. 

— Без сцени, дурню. 

Блазень стурбовано поглянув на нього. 

— Без сцени? — з підозрою спитав він. — Це щось із дзену, так? 

Коли брамовий служник з наріканнями видерся назовні й рушив у напрямку своєї будки при брамі, кухар докинув у банк іще один фартинг і гостро поглянув на блазня понад картами. 

— Що таке дзен? — спитав він. 

Блазень розкладав свої карти під брязкіт дзвіночків на одязі. Не замислюючись, він відповів: 

— Ну, це така підсекта хапонської філософської системи вічного обертання Сумтін; вони уславлені аскетизмом і володіють даром незворушності та цілісності, що досягається через медитацію і спеціальну техніку дихання; а одним із найцікавіших аспектів їхнього вчення є традиція ставити безглузді запитання з метою розширення свідомості. 

— Розширення куди? — ще підозріліше спитав кухар. Його вже й так дістав цей день. Коли він доправляв сніданок до Великої зали, то ніяк не міг позбутися відчуття, ніби щось намагається вирвати в нього з рук візочок з тарілками. І, ніби цього було мало, цей герцог відправив його по… Він здригнувся: вівсянку! І варене яйце зі щілинкою для стоку білка! Ні, для такого кухар був застарий. Не того його навчали. Він був кухарем справжньої феодальної формації: якщо страва не мала яблука в пащеці і не була добре просмажена, він не бажав подавати її на стіл. 

Блазень хвилю повагався, стискаючи в руці карту, але здолав напад паніки і швидко викрутився: 

[9] В оригіналі — «knocking without». Алюзія на сцени 2 та 3 дії ІІ п’єси Шекспіра «Макбет», де періодично лунає «стукіт за сценою» — «knocking within». — Прим. пер.