Пиріг. От тобі й на! Конечно.
Свиненко. А вулиці які в Києві, хороші?
Пиріг. Ну, вулиці широкі, що рихт, то рихт. Там вам такою, скажім, вулицею чотири танки поруч себе їдуть, а краями то ще є місце, куди жиди спацерують…
Пейсатий. Што ви?… Какіє — жиди?!
Пиріг. Вибачайте: євреї, євреї.
Пейсатий. Ну, вот. А скажіте, Іван Никитовіч, сільная і могучая наша красна армія, што лі?
Пиріг. Ум!.. Що могуча, то могуча. Та то така моцна армія! Її ніхто в світі не зачіпить.
Пейсатий. А якби враг напав на наш Совецький Союз…
Пиріг. Товаришу! Не нападе! Присяй Богу — не нападе!
Пейсатий. А почему?
Пиріг. А потому, що боїться. Та то така армія, що ну!
Пейсатий. Вот харашо, Іван Никитовіч. Продолжай.
Пиріг. Ви собі, може, гадаєте, що по колгоспах люди гинуть з голоду? Неправда, людоньки, неправда. Може, колись і гинули, а тепер вже не гинуть. В колгоспі всього доволі і все харашо.
1-й селянин. А хліб в колгоспі ви виділи?
Пиріг. Видів!
2-й селянин. А бараболю?
Пиріг. Видів!
Парубок. А Єрусалим?
Пиріг. Видів!.. Люди, там все є, що хочете.
Парубок. А комбайни яйця несуть?
Пиріг. Несуть!
Селянин. А шкіру на чоботи з чого деруть — з тракторів?
Пиріг. З тракторів!
На залі гамір, сміх.
Пейсатий (вдарив кулаком об стіл). Тіше! Што за безобразіє?
Пиріг (також сердиться). Тихо! Що то є? Ти собі гадаєш один з другим, що це так во просто… Та там всьо техніка робить. Там кожний господар опріч тої ворнарії, що дістає за трудодні, має одну свиню, одну вівцю, одну курку…
Свиненко. Курей має побільше, Іван Микитович, побільше.
Пиріг. Конечно. Курей мають декуди і по дві. А яке там збіженько росте! На три метри! А з пшениці хлопа не видно!
Голос. Ну, певно, як вивезли на Сибір, то не видно.
Пиріг. А коноплі, то там ростуть на яких сім метрів. То баби їх аж в Чорному морі мочать, бо в саджавку не влазяться. (В залі сміх). А тут ось я собі шпиціяльно взяв з одного колгоспу в жменю трохи зерна, щоб вам показати, що то значить техніка.