Мітинґ: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

1-й селянин. Гей, гей, милий Боже! Побули рік большевики, і вже чоловікові язик перекрутило: сам не знає, по якому бесідує… А що станеться, як вони довше побудуть?

2-й селянин. Тоді нам усім голови покрутять.

Голос. А може, їх самих скоріше дідько візьме.

Голоси. Тсс!.. Тихо!.. Йдуть «гнані і голодні!»

ЯВА 3

Входять: попереду голова сільради Колтун, рослий дядько в кожусі, лисий, пуцуловатий, з хитруватою усмішкою на обличчі. Поруч із ним іде товариш Пейсатий, високий, худощавий жидок, в ґімнастьорці і в кашкетці, підперезаний ременем. В нагрудній кишені у нього автоматичне перо, під пахвою шкіряний портфель. За ними котиться присадкуватий і товстенький малорос Свиненко, круглий, рум'яний у вишиваній косоворотці. В нагрудній кишені в нього двоє автоматичних пер, під пахвою — шкіряний портфель. Далі надходять делеґати-колгоспники: дядько Іван Пиріг, у полотнянці і в кудлатій кучмі, розгубленим і ніби з переляканим видом. Параска Цебричок, колгоспна свинарка, здорова сільська дівчина, прибрана вже з-більшовицька в червону беретку на підстриженій голові та в куценький плащ совєтського фасону. Наостатку йде, спотикаючись, комсомолець Сенько Байстрюк, сильно напідпитку.

Пейсатий (звертаючись до людей). Драстуйте, товариші!

Дехто з гурту. Трястя на вас, трястя.

Колтун, як предсідник зборів, розсівся за столом, решта начальства сідає поки що в перших лавках на залі. Селяни, парубки, дівчата також примощуються, де хто може, хто на лаві, хто на підвіконні, хто на порозі, а хто під стіною. Дехто зразу укладається спати. Чоловіки розпитують за тютюном, за паперцями, прикурюють один в одного, зрезиґновані, байдужі.

Колтун (кашлянув). Кхм!.. Товариші!.. Як би то мовити… Ну, зійшли-сьмо ся тут нинька, як звичайно, на той мітик, дай ми на то, та й треба б нам си вибрати якусь президію, так чи ні? (Дивиться запитливо на Пейсатого).

Пейсатий (киває головою). Давай, давай. Колтун. Ага, давай…

Колтун. Ну, як давай, то давай, дай ми на то… Ну… Слово для президії… те!.. Тьфу!.. Як його там… Пропозицію для слова… ні, не так!.. (До аґітатора). Федьку! А відчитай там з тої карточки, що тобі пан товариш Пейсатий написали!

Аґітатор (пропихається наперед). Товариші! Наступило предложеніє обрати президію нашого собранія в такому качестві. Перше — Колтун Григорій Гаврилович, голова сільради. (Плеще в долоні).

Колтун. То це ніби я. (Теж плеще в долоні, на залі гамір, сміх).

Аґітатор. Друге: Пейсатий Іцко Мойсейович, секретар райкому партії! (Плеще з усеї сили в долоні, на залі знову гамір). Третє: Свиненко Тарас Ігнатович, начальник рай… рай… рай… (Зацокався).

Свиненко. Райземвідділу.

Аґітатор. …Земвідділу (Плеще в долоні). Відтак — Пиріг Іван Микитович, голова колгоспу ім. Сталіна, то є раз. Цебричок Параска Процевна, заслужена свинарка колгоспу «Даремний труд», то є два. І накінець Байстрюк Семен Павлович, колишній батрак, а тепер комсомолець…

Байстрюк (проснувся, схопився з лави і кричить на все горло). Гур-ра!

Пейсатий (смикає його за полу). Ну, што за безобразіє?! Садісь!

Байстрюк (слухняно сідає). Пожалуста, пожалуста.

Колтун. Ну, то вже всі-сте чули, яка має бути тота президія?.. Чули? Ну, хто за тим, хай підійме руку. (На залі ніхто не підіймає руки). Одноголосно. Ну, а тепер прошу товаришів на ґрадус, дай ми на то.

Члени президії підводяться і повагом крокують на поміст. Байстрюка, що ледве тиняється і плентає ногами, піддержують Пейсатий і Свиненко.

Пейсатий (поштовхує Колтуна). Тепер давай почесну.

Колтун. Га?

Пейсатий (тицьнув пальцем на стіну). Нада іщо почесну президію, понял?

Колтун. Ага! А мені якби заорало. А, певно, що понял. (До людей). Отож, товариші, не сталося на тому, що-смо си вибрали одну пропозицію, але треба ще вибрати другу, гонорову. То я маю таку пропозицію, щоб до тої гонорової пропозиції вибрати таких товаришів (перераховує за чергою на пальцях всі портрети, які висять на стіні). Товариш Ленін… Товариш Молоток… Товариш Хрущик… Товариш… Товариш… (До Пейсатого). Ну, як його звати, того найстаршого від НКВД?

Пейсатий. Товариш Берія. Скорей, скорей!..

Колтун. Ага, Товариш Берія, скорей, скорей.

Свиненко (дає знаки людям, щоб плескали). Давайте, давайте, отак, отак.

Колтун. Що, не плещуть? Ну, пождіть, ви мені! Всіх повиганяю завтра на шарварок, дай ми на то.