В залі знову метушня, оплески й оклики «ура!».
Колтун. Хай живе наш батько Сталін!
1-й селянин (тихо). Та най жиє, най го шляк трафить.
2-й селянин. Най жере, най, най уже раз нажереться, то, може, го скоріше розтріскає.
Селянка. Гай, татунцю небесний, і ти собі сидиш там, угорі, і на те все дивишся і нічого не кажеш!..
Пейсатий (до Пирога). Ну, старічок, сейчас твайо виступлєніє.
Пиріг. Га? Як кажете?
Свиненко. Тепер ваша очередь говорити.
Пиріг. Ой, так, так. Всюди та очередь. Гм! А що ж я буду говорити?
Свиненко. А ми ж вам, та ска-ать, на бумажці все точно списали.
Пиріг (б’єруками по полах). На бумажці… От тобі і на! А я в тоту бумажку оце щойно скрутив решту махорки і скурив…
Пейсатий. Ех, дурак ти, дурак! Какой же ти дурак, понімаєш.
Пиріг. От тобі і на! Дурак… А нащо ж ви такого дурака всюденінька возили і за нього платили?
Пейсатий. Ну, нічево. Будеш говорити, що у нас всього много, понімаєш? І що всьо харашо. Понял?
Пиріг. От тобі й на! А чому ж би не понял?..
Пейсатий. Ну, вот. Так давай.
Пиріг (нерішуче виступає наперед). Слава Ісусу Христу!
Голос з залі. Слава навіки.
Пиріг. Га, що ж. Як уже на таке пішло, то я скажу: там всього много і всьо харашо.
Голос з залі. Де?
Пиріг. От тобі й на! Як то — де? Та же в Росії. Там, де нас возили. Ти собі гадаєш один з другим, що там люди ходять голі-босі?.. Неправда. Що рихт, то рихт. Що босі ходять, того не перечу, але так — цілком голого я там нікого не бачив.
Пейсатий. Іван Никитовіч! Ізвінітє… А в Києві ви були?
Пиріг. От тобі й на! Конечно, що був.
Свиненко. І що ж ви там, та ска-ать, бачили?
Пиріг. Та що? Завезли нас до одної церкви, а там жид гейби за старшого брата, гейби за паламаря…
Пейсатий. Што такоє? Какой — «жид»?!
Пиріг. Вибачайте: єврей, єврей.
Пейсатий. Ну, вот.
Пиріг. Отож, кажу, завезли нас до одної церкви, а той єврей, що то, ніби, за старшого брата, ніби — за паламаря, що то нас всюди впроваджував, каже, що тут — мазей. А я сам бачу, що бреше, що то церква — не мазей, бо ж християнин — не кальвін, розуміє річ. Клякнув я собі отак коло одного вівтаря, та не встиг ще змовити «Помилуй м’я, Боже, по ялиці милости твоєй…», як тут кажуть: вставай!..
Пейсатий. Довольно, довольно!.. А скажіте — вот город етот самий вам понравілся?