Тіні в маєтку Тарновських: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— І взуття, й білизну. Він зажди знав, що їй потрібно, навіть скільки грошей у її гаманці.

— Але при такому контролі жінка в чомусь сама захоче проявити свою ініціативу, — заперечив Мендель. — Мусить же вона хоч у якихось глибоко інтимних питаннях бути головною. Невже ваша мати ніколи не протестувала?

— Вона для цього була занадто правильно вихована, — пробурмотів Тадей.

Олександр Мендель іронічно скривився.

— Хоча, — заворушився він, — вашого батька можна зрозуміти. Чоловіки консервативні в більшості речей, крім сексу, інтер’єру спальні й жіночої білизни. Доручіть чоловікові самому підібрати інтер’єр спальні й постіль — і ви побачите його справжню натуру.

Олександр Мендель підвівся, пройшовся по кімнаті й відчув, як у колінній чашечці щось хруснуло. Він повернувся до крісла, сів і трохи порозминав коліно.

— Ось у цьому місці ми зупинимося, — сказав він. — Я мушу нагадати, що найменший прихований факт із минулого ваших батьків не дозволить мені вирішити вашу сімейну проблему, тому я хочу почути від вас усе, як було, навіть якщо вам це не зовсім приємно згадувати. Отже, мене цікавить, чи був у минулому вашої матері хоч один випадок адюльтеру?

Тадей Швагуляк завовтузився на канапі. Йому здалося, що цей безцеремонний єврей занадто багато хоче від нього почути, адже особисте життя його батьків не має ніякого відношення до його з Аллою стосунків. І взагалі, він зробив дурницю, що зв’язався з цим психотерапевтом.

— Ви ж розумієте, що без цього не може бути й мови про вирішення ваших інтимних проблем, — почувся зовсім поруч голос Менделя.

І, певно, від того, що голос був такий безпорадний і зовсім тихий, Тадей розповів історію, про яку все життя хотів забути. Вона врізалася йому в пам’ять з дитинства.

— Ми жили у Жовкві на третьому поверсі в стандартному сірому будинку на вулиці Львівській, що веде від Вічевої площі до траси на Львів. Наші вікна виходили на оземкувату дерев’яну церкву Святої Трійці, схожу на печерицю, де завжди юрмилося багато людей. Батьки працювали в школі, а дідо з бабцею були вже на пенсії. Наша родина — глибоко патріархальна. Всі питання в родині вирішували дідо й батько, а жінкам лишалася тільки кухня та виховання дітей. І оскільки єдиною дитиною в сім’ї був я, то баба й мати здебільшого переймалися мною.

У нашому будинку жили не тільки місцеві мешканці, а й приїжджі. Над нами мешкала сім’я партійного працівника Комашні з-під Харкова. Юрко Комашня вчився в нашій школі і був на сім років за мене старший. На той час він здавався мені вже зовсім дорослим. Як зараз пам’ятаю його прищувате обличчя, зрощені на переніссі брови й довгі руки, які роздавали на всі боки щиглі й стусани таким, як я, дітлахам.

Це трапилось, коли я почав ходити до третього класу. У нашому будинку був підвал, у якому двері ніколи не зачинялися, і туди завжди лазили діти. Коли над містом з’явилися павутинки бабиного літа, хлопчаки з нашого будинку почали говорити, що Юрко Комашня водить у підвал якусь дівку з військового гарнізону, і одного разу я її побачив. Дівка була руда, кирпата, в коротенькій спідниці, з сигаретою в зубах. Коли я йшов зі школи, то вони з Юрком, розмовляючи російською мовою, спускалися в підвал.

Незабаром про це заговорив весь будинок, і навіть дідо з бабою.

— Йой, що ж це буде?! — сказала за вечерею баба Маґда. — Треба викликати комунальні служби. Най щось роблять.

Дідо їй нічого не відповів, тільки пив узвар і шарудів газетою.

Батько зателефонував до комунальних служб, і звідти прислали чоловіка в кителі, галіфе і хромових чоботах. Батько був тоді в школі, а мати — вдома. Коли я почув, що вона поведе цього чоловіка, то заліз у підвал і почав спостерігати, що буде далі. В повітрі був застояний прілий запах. Десь капала вода. Я сховавсь у темному закапелку за трубами, коли почув голоси. Вони були вже зовсім близько, сердитий голос матері і винуватий голос чужого чоловіка. У чоловіку відчувався колишній військовий вишкіл, але перед матір’ю він чомусь почервонів і втратив ініціативу в розмові.

— Де тут замок? — гнівно кричала вона. — Ви знаєте, що сюди лазять діти? Чому нічого не робите? Хочете, щоб ми написали в Київ і вас усіх порозганяли?!

— Вибачте, я вперше про це чую, — забелькотів чоловік. Він був удвічі більший за матір. З темного сховку я бачив, як зіщулився він, ніби перед учителькою школяр. А вона вхопила його за петельку, штурхнула з усієї сили, якої я від неї не чекав, і обурено вигукнула:

— Ось, подивіться, де виводяться курви! Ось тут!

Пхнула його на брудний матрац, на який Юрко Комашня водив свою дівку. Вона гнівно штурхала кулачками чоловіка в груди, шарпала за ременя, розстібнула галіфе. А тоді я побачив, як вона задерла на собі плаття, наскочила на нього й почала підскакувати, кричати і бити його долонями по щоках.

— Ось так! Ось так! — сердито викрикувала чоловіку. Вона була зла і прекрасна в своїй люті. Її обличчя пашіло від обурення, а чоловік тільки сопів і стогнав.

— Бач, до чого дійшли?! — щипала і лупцювала його. — Розпустились тут у своїй конторі!

А потім, сопучи, вони обсмикались і мовчки розійшлися. Від збудження моє серце вискакувало з грудей, від незрозумілих почуттів я плакав, довго лежав і здригався від плачу на матраці, на якому були моя мама з чоловіком із комунальних служб, доки не заснув і мене розбудили хлопчаки з нашого будинку. Після того підвал зачинили на замок.

Тадей замовк і відчував, як горять від сорому щоки.

8

Відвідини Менделя нічого не змінювали у стосунках Алли з Тадеєм. Свідомість підказувала їм, що треба триматися разом, у них була дитина, у них було коло знайомих, які вважали їх ідеальною парою, і вони звикли одне до одного, але їхні глибоко сховані бажання з цим не погоджувалися.

Якось увечері вона була з ним особливо ніжною. Аллі вдалося перехитрити свої прохолодні стосунки з Тадеєм і знову увійти в роль тієї загадкової жінки, яка заінтригувала його колись у шинку на бульварі Лесі Українки. Вони розмовляли з Настусею, і дівчинка радісно розповіла про свою нову вчительку французької мови.

— Подобається вона тобі? — запитав Тадей.

— Більше, ніж інґліш, — надула губки дівчинка.