Маєток Брінклі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Тоді, напевно, це має бути Ґассі. Але що в біса привело його до Лондона?

— Я маю можливість пояснити, сер. Містер Фінк-Ноттл повідомив мені причини свого візиту до столиці. Він приїхав сюди через дівчину.

— Дівчину?

— Так, сер.

— Хочеш сказати, він закохався?

— Так, сер.

— Отакої! Я приголомшений. Я дуже приголомшений, Дживсе.

І це була щира правда. Тобто, жарти жартами, але ж є межа.

Але потім мої думки звернулися до іншого аспекту цієї дивної справи. Навіть припустивши, що Ґассі Фінк-Ноттл усупереч усьому міг закохатися, навіщо йому так настирливо приходити до моєї квартири? Так, звісно, це був один з тих випадків, коли не завадить допомога друга, але я не бачив причин, чому він вибрав саме мене.

Не можна сказати, що ми з ним були дуже близькі. Тобто, впродовж певного часу ми з ним багато бачилися, але протягом останніх двох років я навіть жодної листівки від нього не отримав.

Я поділився цим з Дживсом:

— Дивно, що він прийшов до мене. Втім, якщо прийшов, то прийшов. З цим я не сперечатимусь. Напевно, для цього страждальця було великим розчаруванням дізнатися, що мене немає вдома.

— Ні, сер. Містер Фінк-Ноттл вас не шукав.

— Зберись-но з думками, Дживсе! Ти щойно казав мені, що саме цим він і займався, до того ж неодноразово.

— Він приходив сюди до мене, сер.

— До тебе? Я не знав, що ви з ним знайомі.

— Я не мав задоволення бути з ними знайомим до того, як він прийшов сюди, сер. Але, як виявилося, містер Сіпперлі, з яким містер Фінк-Ноттл навчався в університеті, рекомендував йому довірити мені свої проблеми.

Таємниця розвіялася. Я все зрозумів. Як ви, я сподіваюсь, знаєте, у Дживса серед обізнаних людей уже давно склалася репутація доброго радника, тож перше, що роблять люди з мого невеличкого кола знайомств, потрапивши в якусь халепу — йдуть зі своїми проблемами до нього. А коли він урятував А, А прислав до нього В. А потім, коли він розібрався з В, В прислав С. І так далі, якщо ви мене розумієте, і так далі.

Саме так і зростають консалтингові бізнеси на кшталт Дживсового. Старий Сіппі, як мені відомо, був глибоко вражений зусиллями мого слуги під час його спроб заручитися з Елізабет Мун, тож зовсім не дивно, що він рекомендував Ґассі звернутися до Дживса. Це вже, можна сказати, стало звичним.

— То ти йому в чомусь допомагаєш?

— Так, сер.

— Тепер мені ясно. Тепер зрозуміло. І яка саме в Ґассі біда?

— Досить дивно, сер, але така сама, яка була в містера Сіпперлі, коли я мав можливість допомогти йому. Ви, звісно, пам'ятаєте, яка була ситуація в містера Сіпперлі. Відчуваючи сильну приязнь до міс Мун, він страждав від хронічної нерішучості, яка не дозволяла йому говорити.

Я кивнув:

— Пам'ятаю. Так, я пригадую справу Сіпперлі. Він не міг зробити останній крок. Типовий випадок раптового страху, так? Пригадую, ти ще казав, що він віддав… як там було?.. віддав щось чомусь. Там нібито ще кіт був?

— «Віддав «хотів би» під контроль «не смію»», сер.

— Саме так. А про кота?

— «Як кіт у тім прислів'ї»[4].

— Точно. Мене вражає, як ти все це вигадуєш? То з Ґассі, кажеш, трапилося те саме?

— Так, сер. Кожного разу, коли він береться зробити пропозицію, його сміливість зраджує йому.

[4] Дживс цитує Шекспіра.