БАТЬКО: Ти через той годинник, так?..
ФЕЛІКС: Ти все знав?..
БАТЬКО: Давно.
ФЕЛІКС (стискає його руку): Тату...
БАТЬКО: Ти ще молодий, різкий. Це добре. А мені вже спокійно. Я спокійний щодо будь-чого. Єдина турбота — не обісцятися. Щоб для твоєї матері зайвої роботи не наробити. Вона перевтомилася. Пообіцяй мені, дитино...
ФЕЛІКС: Що?
БАТЬКО: Коли я помру, повези її на море. Вона вже п’ятий рік без моря. Це недобре. Твоя мати сохне... Уся аж тріщить, коли нахиляється, щоб мене підмити. Кістлява, як смерть. Ще рано їй тріщати. Повези. Зрозумів?
ФЕЛІКС: Тату... Я зрозумів.
Матір входить, штовхаючи столик на коліщатках з вечерею.
МАТІР (намагається бути веселою): Вечеря на колесах! Увімкни батькові новини — «Панораму». Поверни телевізор, постійно хтось його розвертає. (Батькові.) Батьку, ти бачиш?
БАТЬКО: Бачу, бачу.
Сідають вечеряти.
Сцена 3
Фелікс і Лючя повернулись додому. Вони сидять у темені і, як зачаровані, витріщаються в телевізор. Очевидно, що їм байдуже до картинок, які рухаються на екрані. На підлозі лежать мокрі пакети з покупками. Злива промочила їхнє волосся та одяг. Вони прикидаються, що дивляться фільм. Лючя сидить на стільці за столом, а Фелікс у фотелі.
ФЕЛІКС: Фільм — лайно.
ЛЮЧЯ: Неправдивий.
ФЕЛІКС: Американці люблять таке кіно. Ідеалісти з країни попкорну.
ЛЮЧЯ: Ми ідеалізуємо інакше.
ФЕЛІКС: Що з кольорами трапилось? Картинка якась синя.
ЛЮЧЯ: Наче під льодом. Заморожений американський ідеал.
ФЕЛІКС: Гівняний фільм по гівняному телеку.
ЛЮЧЯ: І коли він поламається?..
ФЕЛІКС (гримає кулаком по тумбочці біля ліжка. Лючя здригається): Іди смажити рибу!
ЛЮЧЯ: Не піду.
ФЕЛІКС: Ти ж казала, що помираєш, як хочеш риби. Чи не так?
ЛЮЧЯ: Уже не хочу.
ФЕЛІКС. Іди щось смажити! Ради Бога! Не сиди тут.
ЛЮЧЯ (плаче): Я розповім казку...
ФЕЛІКС. Я переглядаю фільм.
ЛЮЧЯ: Він гівняний. Послухай казку.