ЛЮЧЯ (зморщивши носа): Нііі...
ФЕЛІКС. Томатного соусу?
ЛЮЧЯ. Так!
Фелікс біжить по томатний соус.
ФЕЛІКС (коли повертається назад): А ще візочок для немовляти.
ЛЮЧЯ: Спочатку тест на вагітність.
Сплативши за покупки, вони зупиняються біля виходу. Надворі дощ ллє як з відра. Люди гуртуються під дахом, ховаються від дощу. Фелікс і Лючя перезираються.
ФЕЛІКС: Біжимо?
ЛЮЧЯ: Біжимо.
Вони біжать під зливою, Фелікс несе два повні пакети з покупками. Лючя дивиться на нього і сміється.
ФЕЛІКС (намагається перекричати шум зливи): Чого?!.
ЛЮЧЯ: Тепер ти дійсно маєш вигляд, наче сам-самісінький на цілій планеті! З пакетами, повними дощу. Такий жалюгідний тип!
ФЕЛІКС: Ти, мабуть, жалкуєш, що вибрала мене?!
ЛЮЧЯ: Я тебе не вибирала!
ФЕЛІКС (не почувши): Що?!..
ЛЮЧЯ: Не вибирала я тебе! Мені тебе вибрали!
ФЕЛІКС: Але чи жалкуєш?!
ЛЮЧЯ: Що, я не чую?!
ФЕЛІКС: Чи жалкуєш?!
ЛЮЧЯ: Звісно, що жалкую!
Вони стикаються одне з одним і падають у калюжу. З пакетів випадають покупки.
ЛЮЧЯ: Гей, ти мене штовхнув!
ФЕЛІКС: Це ти сама мені під ноги потрапила! А!.. Ми забули про тест на вагітність!
ЛЮЧЯ: Бовдур. Я пожартувала. Не буде ніякої дитини.
ФЕЛІКС (серйознішає): А я повірив...
ЛЮЧЯ: Гей, наш туалетний папір тоне!.. Рятуй, капітане!
ФЕЛІКС: Люче, ти пожартувала?..
ЛЮЧЯ (серйознішає): Феліксе...
ФЕЛІКС: Що трапилося?.. Чому кажеш мені «Феліксе», якщо ти не вагітна? Ти ніколи не кажеш «Феліксе»...
ЛЮЧЯ. Феліксе, я їду.