Боснійські драми: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

МАРТА: П’яний ідіоте!

ГАСАН: Ідіот — можливо. Це від Бога, але п’яний — оце ні, Бог милував.

МАРТА: Принеси ще води.

ГАСАН: Принесу, чому ж не принести. Тут вранці був якийсь чоловік. Залишив ось цей мішок. У ньому різні наїдки. Є борошно, є й м’ясо. (Витягає низку дукатів, роздивляється проти світла, один дукат пробує на зуб). Це, каже, від Мілоша. Вашого капітана.

Азра одразу починає блювати. Марта їй допомагає, миє її.

ГАСАН: От бачиш, це твої бульйони, які б і мерця на ноги поставили. Навпаки, вони й здорового зведуть у могилу. Дай їй поїсти. Нехай нажереться м’яса — і стане їй краще. Якого Мілоша, питаю я, а карлик показав ніж, припав до землі і відповз у кущі. (Плює в мішок.) Тьху, щоб ти здох. Я собі зранку подумав, якого кольору зміїна кров? Якщо мене стара пам’ять не підводить, зеленаво-жовтава, як коли немовля обкакається. Ні, я одного разу бачив розчавлену змію: кров чорна, як найтемніша темрява. (Подивився ще раз у мішок і плюнув усередину.)

7. Ігри зв’язування

Підвал лікарні.

Азра тупо витріщається з-під покривала. Марта шукає воші, сидячи на своєму ліжку. Гасан, приходу якого вони не помітили, деякий час стежить за ними.

ГАСАН: Буде напад.

МАРТА: Хто?

ГАСАН: Невідомо.

МАРТА: Звідки ти знаєш, що буде напад?

ГАСАН: Передчуття.

МАРТА: З півдня?

ГАСАН: Не сказано.

МАРТА: Чи з півночі?

ГАСАН: Можливо. Увірвалися сьогодні вранці у село.

МАРТА: Хто?

ГАСАН: Спалили. Вбили.

МАРТА: Кого, Гасане, чоловіче божий?

ГАСАН: Всіх.

МАРТА: В ім’я якого бога?

ГАСАН: Не питалися.

МАРТА: Але ж відомо, мусить бути відомо!

ГАСАН: Хто наказав, той стер і сліди.

МАРТА: Оті з того берега?

ГАСАН (погладжуючи свою горлянку): Перерізали все, що рухалося.

МАРТА: Треба закрити вікна мішками.

ГАСАН: Закрив.