Ні, це вже просто мерзенно!
Голос ЙОКАНААНА:
Так Я зітру беззаконня з лиця землі, а жінки всі матимуть науку і не чинитимуть гріха за прикладом її.
ІРОДІЯДА:
Ти чуєш, що він на мене наговорює? Невже ти дозволиш йому ганьбити твою дружину?
ІРОД:
Він не назвав твого імені.
ІРОДІЯДА:
Хіба це має значення? Ти добре знаєш, що він говорить про мене, хоче мене зганьбити. А я ж твоя дружина, правда?
ІРОД:
Так, справді, люба й шляхетна Іродіядо, ти моя дружина, однак перед тим була дружиною мого брата.
ІРОДІЯДА:
Ти сам видер мене з його обіймів.
ІРОД:
Так, справді, тоді я був сильнішим... Але не згадуймо про те. Я не хочу про те згадувати. Через те пророк промовляє такі страхітливі слова. Хтозна, можливо, через ту історію нас ще спіткає лихо. Не говорімо про те. Шляхетна Іродіядо, ми зовсім забули про наших гостей. Наповни ж мою чашу, кохана. Наповни вином великі срібні кубки та великі скляні келихи. Я вип’ю за Цезаря. Тут є римляни, ми мусимо випити за Цезаря.
УСІ:
Цезар! Цезар!
ІРОД:
Хіба ти не бачиш, як зблідла твоя донька?
ІРОДІЯДА:
А тобі що до того, зблідла вона чи ні?
ІРОД:
Ніколи не бачив її такою блідою.
ІРОДІЯДА:
Тобі не слід на неї дивитися.
Голос ЙОКАНААНА:
Того дня сонце почорніє, як покутна волосяниця, місяць стане кривавим, зорі небесні падатимуть на землю, мов стиглий інжир зі смоковниці, а царів земних посяде страх.
ІРОДІЯДА:
Ой-ой! Хотіла б я побачити той день, про який він каже, коли місяць стане кривавим, а зорі падатимуть на землю, мов стиглий інжир. Цей пророк белькоче, як п’яний... А я не зношу звуків його голосу. Ненавиджу його голос. Накажи йому замовкнути.