ІРОД:
Саломеє, донько Іродіяди, станцюй для мене.
ІРОДІЯДА:
Облиш її!
ІРОД:
Саломеє, я наказую тобі танцювати.
САЛОМЕЯ:
Тетрарху, я не танцюватиму.
ІРОДІЯДА (сміючись):
Бачиш, як вона тобі кориться.
ІРОД:
Що мені до того, танцюватиме вона чи ні? Мені однаково. Сьогодні я щасливий, неймовірно щасливий. Ще зроду я не був таким щасливим.
ПЕРШИЙ СОЛДАТ:
Тетрарх похмурий. Правда ж, похмурий?
ДРУГИЙ СОЛДАТ:
Так, похмурий.
ІРОД:
Хіба є щось на заваді моєму щастю? Цезар, володар світу, володар усього сущого, дуже мене любить. Нещодавно він надіслав мені цінні дарунки. А ще пообіцяв покликати до Рима царя Каппадокії, мого ворога. Можливо, у Римі Цезар розіпне його, адже Цезар здатний на все, що йому заманеться. Воістину, Цезар — величний володар. Тому, як бачите, я маю право бути щасливим. Авжеж, я щасливий. Я ще ніколи не був щасливіший. Ніщо у світі не затьмарить мого щастя.
Голос ЙОКАНААНА:
Він засідатиме на цім престолі. Вбраний у багряницю й малинову одіж. У руці він триматиме золоту чашу, наповнену святотатством. І ангел Господній знищить його. Він стане поживою для червів.
ІРОДІЯДА:
Чуєш, що він про тебе каже? Каже, що ти станеш поживою для червів.
ІРОД:
То не про мене. Супроти мене він ще й слова не сказав. То він про царя Каппадокії — царя Каппадокії, мого ворога. Це він стане поживою для червів. Не я. Пророк про мене ніколи й слова кривого не мовив, тільки казав, що я згрішив, узявши собі за дружину братову жінку. Може, він і правду сказав. Адже ти безплідна.
ІРОДІЯДА:
Це я безплідна? Я? І це каже той, хто постійно витріщається на мою доньку? Той, хто хоче, аби вона танцювала для його втіхи? Яке безглуздя! Я народила дитину. А в тебе дітей нема. О так, навіть жодна з невільниць од тебе не народила. Це ти безплідний, а не я.
ІРОД:
Цить, жінко! Я кажу, що ти безплідна. Ти не народила мені дитини, а цей пророк запевняє, що шлюб наш — несправжній. Він каже, що шлюб наш кровозмісний і породить лихо... Боюся, що слова його слушні. Ні, я навіть певен, що слушні. Але зараз не час для таких розмов. Цієї миті я мав би бути щасливий. А й справді, я щасливий. Мені нічого не бракує.
ІРОДІЯДА:
Я рада, що ти нині в такому доброму гуморі. З тобою таке рідко буває. Але вже пізно. Ходімо в палац. Не забувай, зі сходом сонця ми рушаємо на лови. Посланців Цезаря слід ушанувати якнайкраще, хіба ні?