ІРОД:
Ні. Я не розумію, про що він каже, але то може бути лихе знамення.
ІРОДІЯДА:
Я не вірю в лихі знамення. Він белькоче, як п’яний.
ІРОД:
Можливо, він захмелів од Божого вина.
ІРОДІЯДА:
Що то за вино таке і чому воно Боже? На яких виноградниках його збирали? У чиєму чані його чавили?
ІРОД (з цієї миті він невідривно дивиться на Саломею):
Тигелліне, коли ти нещодавно був у Римі, чи говорив з тобою імператор про...
ТИГЕЛЛІН:
Про що, пане?
ІРОД:
Про що? А! Я почав запитувати, так? І геть забув, про що хотів запитати.
ІРОДІЯДА:
Ти знову дивишся на мою доньку. Тобі не слід на неї дивитися. І я вже це казала.
ІРОД:
Ти тільки це й кажеш.
ІРОДІЯДА:
І повторю ще раз.
ІРОД:
А що там із тим відновленням храму, про яке стільки мови було? Подейкують, що зникла завіса Святая святих. Чи правда це?
ІРОДІЯДА:
Це ж ти її вкрав! Говориш казна-що. Я тут не залишуся. Ходімо в палац.
ІРОД:
Саломеє, станцюй для мене.
ІРОДІЯДА:
Я не дозволю їй танцювати.
САЛОМЕЯ:
Тетрарху, я не хочу танцювати.