— То був заклик до зброї, — сказав колектор, замаскований як дерево. — Ось чому, містере Мішкіне, я на Гармонії. Я приїхав сюди, через намір однієї людини, щоб стягнути із вас борги, незважаючи на час, клопіт і витрати.
— Я й досі не можу повірити в це, — дивувався Мішкін.
— А проте це так. Я, містере Мішкіне, маю консолідовану фінансову звітність щодо всього. Чи буде ваша ласка заплатити без галасу, а чи ви хочете, щоб я став жорстким?
— Про які це борги ви говорите? — запитав Мішкін.
— Почнімо з питання вашої податкової заборгованості, несплачених федерального, штатного і міського податків. Містере Мішкіне, чому ви не приїхали торік, щоб заплатити їх?
— То був тяжкий рік.
— Ви винні вісім тисяч сімсот п'ятдесят три долари і п'ятдесят один цент своєму дядькові Семмі. Крім того, є питання аліментів на дітей. Ви, Мішкіне, здається, весь рік не платили їх? Що ж, це майже чотиризначна сума, яку ви винні бідолашним покинутим Марсії й крихітці Зельді. Марсія, до речі, має нового приятеля, а маленьку Зельду щойно вигнали зі школи Літтл-Ред на Мангеттені. Марсія просила переказати вам, що почувається добре, у неї найкраща пора життя, і вона хоче мати кожен цент, який ви винні їй, просто зараз, бо інакше запроторить вас у муніципальну в'язницю The Tombs на Мангеттені так швидко, що вам закрутить зуби. І додала, що завдяки психоаналізу вона нарешті має силу Я, щоб сказати вам, що ви завжди були нікудишнім партнером і що кожен розкисає, коли вона розповідає, як невпевнено ви намагались удаватися до збочень.
— Це схоже на Марсію, — зітхнув Мішкін.
— Крім того, ви винні тисячу доларів Марті Барґенфілду. Він, якщо забули, ваш найкращий приятель. Або ж був ним. Я маю на увазі, що він досі зберігає дружні почуття, а от ви незбагненним чином охололи. Можна було б навіть сказати, що ви уникаєте його. І все-таки, його єдиний злочин полягає в тому, що він позичив вам гроші в мить потреби, коли ви порвали з Марсією й мали заплатити за аборт для Моніки.
— А як там Моніка? — запитав Мішкін.
— Чудово живе й без вас. Повернулася в Париж, працює продавчинею в універмазі Galeries Lafayette. Досі цінує дерев'яне намисто, той ваш єдиний подарунок їй під час бурхливого чотиримісячного кохання, яке ви охарактеризували як «найзворушливіше в моєму житті».
— Я був без шеляга,— виправдовувався Мішкін. — І хай там як, вона завжди казала, що не любить подарунків.
— Тож вам було краще знати, га, Мішкіне? Пусте, не мені вас судити. Факт, що ваша поведінка, з огляду на будь-яку систему етики, яку ви будете ласкаві назвати, спонукає мене блювати, — цілком моя особиста справа, що взагалі не має цікавити вас. А тепер ми переходимо до аптеки Bauhaus на Берров-стріт, 31, якою керує приязний гладун Чарлі Дакс, що продавав вам спансули дексамілу, таблетки дексадрину, лібріум, карбітол, нембутал, секонал, дориден і так далі в приголомшливих обсягах протягом років вашої наркозалежності, — і все на основі одного не поновлюваного рецепту на фенобарбітал. Він продавав і далі, аж поки два роки тому стало надто гаряче і він знову став продавати екседрин і губну помаду, але ви обдерли його на сто вісімдесят шість доларів.
— Та він заробив на мені, — обурився Мішкін. — Він брав із мене за все вдвічі дорожче.
— Ви завжди знали про це. Хіба ви коли-небудь нарікали?
— Хай там як, я заплачу йому, тільки-но матиму трохи грошей.
— Але ж ніколи немає достатньо грошей на торішні наркотики, га, Мішкі? Ми всі, мій хлопче, були на цій дорозі, але ж вона огидна, правда?
— Я все можу пояснити,— мовив Мішкін. — Я маю заяву й хотів би зачитати її для реєстрації. Факти можна інтерпретувати по-різному. Мені потрібна лише хвилина, щоб зосередитися.
Робот дістав зі своєї лівої руки сокиру. Ступив уперед і мерщій зрубав колектора — той загинув жалюгідною смертю.
— Та ж я от-от мав пояснити, — дорікнув Мішкін.
— Ніколи нічого не пояснюй, — порадив робот. — Уникай прикрих ситуацій. Не заходь на стежки інших людей.
— А яка моя стежка? — запитав Мішкін.
— Про це ще скажуть.
31. Використання феноменів задля розваги
Насолоджуйтесь візитом до феноменального світу!
Майте людський досвід — найчарівніший з усіх досвідів.
Тепер і ви можете відчути плотське кохання, безпідставний гнів, несумлінність. Ви також можете пізнати нудьгу, смуток, страх, відчай.
Стривожтеся, відчувши на власній шкурі, як ваше «життя» потихеньку йде до кінця! Відчуйте неминучу «смерть», що, як ви «знаєте», буде зануренням у чисте «ніщо».
Живіть життям, сповненим суперечностей! Майте дружину і потяг до інших жінок, володійте ними й ніколи не знайте задоволення.
Заводьте дітей — і відчувайте тривогу, любов, ненависть.