Варіанти: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Твої дії вивчатимуть, — пообіцяв обвинувач, — і ми повідомимо тобі результати наших міркувань.

27. У залі кривих дзеркал

У людях можна виробити автоматизм. Насправді можна було б сказати, що автоматизм — це люди. Ми перебуваємо під контролем наших емоцій. Ми плаваємо туди і сюди в потоках того, чого хочемо і чого не хочемо, чого бажаємо і що бажає нас.

І все-таки візьмімо предмет, будь-який предмет. Апельсин. Але розум відкидає апельсин, він круглий і помаранчевий — парадоксально банальний. Візьмімо щось іще. Але тепер ми застрягли з апельсином. Тверда дзюбата шкірка. Безліч асоціацій з апельсином, здебільшого — банальні. Апельсин слід викинути зі списку предметів, із якими можна пов’язувати асоціації.

Уже немає ваговоза з апельсинами, немає транспортування апельсинів. Апельсини займають надто вже провідне місце. Візьмімо апельсин. Ми взяли достатньо апельсинів. Апельсин — це плацебо для мозку. Чом би не взяти якусь кишку? Її легко уявити собі, вона здатна створити багато нових шляхів. Але кишки до нудного лабіринтні. Кишки йдуть по колу, по колу, і виходить апельсин. Кишки наповнені неприємною речовиною. Мабуть, краще повернутися до апельсинів.

Візьміть апельсин. Беріть його швидко, перше ніж він візьме вас. Світ апельсина, можливо, не є цілковито незбагненним.

Візьміть тему Мішкіна й апельсинів. Мішкін чимало років особливо не думав про апельсини. Начебто. А насправді ми знаємо, що відсутність речі зумовлює її присутність. Отже, ми висновуємо присутність апельсинів у голові Мішкіна, і звідси можна висновувати багато інших взаємозв’язків.

Одне точно: Мішкін ніколи не знав свідомо про свою негативну любов до апельсинів. Мішкін і антиапельсин. Апельсини і анти-Мішкін.

Проте ми не можемо припуститися помилки, постулюючи просте протиставлення. Надміру визначена зневага Мішкіна до апельсинів може не зумовлювати протилежності. Більш імовірно, що риторична фігура, яку ми шукаємо, — оксиморон: поєднання протилежностей. Невідповідності не взаємні. Взаємність втрачається в оксимороні.

28

— Звіра, який убиває нудьгою, — проказав робот, — теж можна побачити в цих місцях. Його голос твердий і владний. Його твердження непохитні й неймовірні. Його зовнішність бездоганна й огидна. Ти бачиш його і зичиш йому смерті, хоча він не скоїв нічого поганого, геть нічого. Він розмовляє з тобою про це розважливо. Напруга стає нестерпною. Твоя нездатність діяти породжує апатію, увиразнену крайньою монотонністю твоєї ситуації. Оскільки ти не можеш убити його, ти вбиваєш себе.

— Де він тепер? — запитав Мішкін.

— Убиває нудьгою рибу собі на обід. Він досягає цього, читаючи їм лекцію про їхні невідчужувані права.

— Перепрошую, — сказала риба. — Ще жодну рибу ніколи не довели нудьгою до смерті.

— Іди, щоб тебе нафарширували! — гаркнув робот.

29. Плутанина, названа ключем розуміння

На пласкій білій скелі Мішкін побачив білий домашній телефон зі слухавкою. Коли він підійшов до нього, телефон задзвонив. Мішкін узяв трубку:

— Алло.

— Том? Том Мішкін? Це ти?

— Так, — підтвердив Мішкін. — Хто це?

— Це твій дядько, Арнольд Епстейн. Томе, як там у тебе?

— Непогано, — відповів Мішкін. — Маю кілька проблем...

— А хто їх не має? А твоє здоров'я, все гаразд?

— Чудово, дядьку Арнольде. А ваше?

— Більш-менш добре. Томе, так приємно чути твій голос.

— Дядьку Арнольде, як це ви зателефонували мені аж сюди?

— Це подарунок від мережі супермаркетів А&Р. Уранці я був мільйонним покупцем і мені подарували кошик харчів і один телефонний дзвінок будь-кому, кому я захочу зателефонувати — куди завгодно.

— Що ж, це добре, що ви обрали мене, я зворушений.

— А для мене втіха чути твій голос. Слухай, Томе, твої батько-мати, з ними все гаразд?

— Чудово, — запевнив Мішкін.