Цифровий, або Brevis est: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Фігня! Ти маленький шмаркач. Я не феміністка!

І Джонні затанцював на місці. Арсен плюнув, влучив на клавіатуру, терміново почав витирати; він знову впоров дурницю. Може, це справді Аня, а може, Толік. А може, Вадик. Визначити не можу. Максим, мабуть, читає зараз наш приват, точно знає, хто за кого грає, й хихикає в кулачок…

Або не хихикає, а робить виміри й будує графіки?

— Агов, — Джонні стурбовано застрибав на місці, — вони змовилися! Дивись!

У лівому верхньому кутку екрана з’явилася нова «іконка» — імена персонажів, сковані ланцюгом, Пухнастик і Мазай. Поки Арсен міркував, що відповісти Джонні, до новоствореного клану приєднався третій учасник — Шрек.

Формально це означало перемогу трьох, які перші зуміли домовитися. Тепер вони з’являться, щоб за правом сильного забрати дрова, кресала та все інше, встановити новий світовий порядок. Вони переможці… Якщо, звісно, вважати метою гри саме ту, про яку повідомив гравцям Максим.

— Ну й що нам тепер, з тобою, фіфочко, альянс укладати? — запитав Джонні. — Може, я краще здохну, ніж сяду з трансвеститом на одному полі!

З верхівок пальм починало падати жовтіюче листя. Насправді укладення альянсу з Джонні тепер би привело до програшу обох. Шанс лишався тільки в кожного поодинці: втертися в довіру, влізти в провідний клан, виживши відтіля, приміром, Шрека. Або Мазая. Або дочекатися, поки вони самі перелаються.

Я програю по всіх статтях, подумав Арсен. І формально. І фактично. Я нікого не вирахував, навіть Ані. А Джонні вирахував мене. А може, не він один. Може, всі. Я думав, що я в цій компанії найкрутіший — а виявилося, що я лузер. Ні радості від гри, ні задоволення, та ще й жерти весь час хочеться…

До речі, а чого так хочеться жерти?

Арсен вийняв з холодильника все, що там було. Окремо склав лотки з неторканими бутербродами, пиріжками, млинцями. Окремо — запечатані баночки йогуртів.

Витяг зі сміттєвого кошика порожні, розкриті упаковки. Склав гіркою. Облизав губи.

Захоплений грою, він їв тільки йогурт. Проте в холодильнику залишилося ще шість баночок: білі, без картинок і написів. Зате на всіх порожніх, витягнутих зі сміттєвого кошика, був логотип «Йорг» і зображення полуниці. Арсен кілька секунд сидів, тупо вивчаючи вміст білків і вуглеводів.

Потім розкрив баночку без етикетки. Усередині виявився самий такий йогурт, густий, рожевий, із приємним запахом. Проте їсти його не хотілося. Хоч од голоду смоктало в животі.

Він повернувся до екрана. Віконце чату було заповнене безграмотними матюками — Арсен здивувався, побачивши, що це вправляється Мазай. Секунда — і Мазаєве ім’я відокремилося від клану. Тепер ланцюг сковував тільки імена «Пухнастик» та «Шрек».

— Пухнастик, — написав Арсен у приватному вікні, — що з дідком?

— Набухався, — була лаконічна відповідь.

— Тобто?!

— Хіба я знаю? Таке враження, що він у дупель п’яний… Є місце в клані, підеш?

— А чому не ти до мене? Зараз ми з’єднаємося з Джонні, і буде два на два…

— Зараз ми заберемо Джонні до себе, і буде один проти трьох…

— Пухнастик, у тебе є пиво в холодильнику?

— Тобі що, робити нічого?

— Ну, подивися в холодильник. Перевір, що з’їдено, що лишилося.

Запала пауза. Намальована «Аня» була одна-однісінька в джунглях, чужі персонажі шастали десь, але для розмови в чаті — і для укладення союзів — відстань не мала значення.

— Фігня якась, — написала Пухнастик у приваті.

— Йогурт?

— У мене плавлені сирки. Що це доводить?

— Не знаю. Двадцять п’ятий кадр, або щось у цьому роді.

— Який на фіг двадцять п’ятий кадр у компі!