Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Петро. Можете очі закрити, щоб не бачити, тоді Господь вас не накаже.

Баба Даша. Сюди ж можуть ввійти.

Петро. Ще не скоро. Поки підуть на город, поки посадять, то я встигну.

(Баба Даша здається на умовлення, а Петро залазить під ліжко і дістає звідти пляшку. Швиденько наливає собі в стакан. І випиває).

От бачьте! Я встиг, а ви казали, що не встигну. Ох, як хорошо стало, а то ледве не кінчився від спраги.

Баба Даша. Безсоромник. Тебе Господь накаже за такі витівки.

Петро. Нехай наказує. Мені вже байдуже. Гірше ніж рідна дружина мене наказує, мене ніхто не наказує.

Баба Даша. Та вона ж тобі добра бажає, бо водка згубить тебе.

Петро. О, ви вже як моя Оксана починаєте, а того ж не знаєте, що зі мною робиться.

Баба Даша. А що ж з тобою робиться?

Петро. Не подобається мені все це… Весілля затіяла. Кабанчика зарізав і бичка годованого, а з зятьком я і двома словами не обмовився, зі сватами за столом не посидів, по чарці не випив. Чи думаєте у мене серця не має, чи воно не болить воно за мою рідну доньку, за мою кровинку. Я ж її на своїх руках виносив, потім, як підросла, посажу собі на плечі на плечі і по дворі бігаю… Вона сміється. Наче вчора це було, а сьогодні вона піде з нашого дому…

Баба Даша. Кажуть, що свати багачі там.

Петро. Отож багатство і засліпило очі Оксані. Я був проти, а вона ж: «Досить з того, що я за тебе пішла голого та босого та весь вік тепер мучаюсь, то нехай хоч наша донька поживе, як люди». Бабо Даша, як тут не заболить душа? Хіба я був голий і босий? Хіба ми не справили цей дім? Хіба в нас гірше ніж у людей? І машина є, хоча не така крута, як у них, але ж їзде…

Баба Даша. Заспокойся, Петро. Куди дінешся вже ж весілля назначене, все наготовлене, людей запрошено. Не відміниш…

Петро. Я б відмінив. Чесне слово відмінив би. Не лежить в мене душа до цих багачів.

(Заходить дружина з Наташею).

Мати. Все зробили як ви говорили, бабо Даша.

Баба Даша. От і добре.

Мати. А ти чого сюди прийшов?

Петро. Та ось зайшов з бабою Дашею порадитись.

Мати. Порадився?

Петро. Порадився.

Мати. Ну і йди. Займайся ділом.

(Петро виходить, пляшку ховає в кишеню).

Наташа. Тато, треба шари там надути і розвішати по шалашу.

Петро. Добре, донька. Надую я вам всі шари і розвішу по всьому шалашу.

Мати. Нервовий він якийсь став. Боюсь щоб не витворив чого-небудь на весіллі.

Баба Даша. Час зараз такий нервовий. Його можна зрозуміти.

Мати. Нехай менше п’є, то тоді й менше буде нервувати.

Баба Даша. То, значить, ви посадили жито.