Вітер тіней дув — мені не повезло.
Але то всьо не до речі я розказую вам,
Від початку мова була про шерше ля фам.
А я не спав, лежав і думав, і болить голова,
Я по вулиці не ходжу, бо вулиці нема.
Я не міг сидіти вдома і тріпав хідники,
І каву вже не вару, бо мокрі сірники.
Ламаю собі руки, ламаю собі ноги,
Я дурію з PM Dawn, скоро буду мати роги.
Я не ходжу по неділях, на кухні чути газ,
Я маю час…
Задзвонив десь телефон, я не чув, я ше спав,
Коли ви вже викривляли мої тихі слова.
Та не залізе сюда хробак злої брехні,
Ваші злі язики-писки десь далеко мені.
Менше з тим я маю всередині дикий вогонь,
Треба хтіти, я тобі дам половину його.
Треба тільки важати, шоб не скисло вино,
Ше на нас прийде час розливати його.
А В С D Е F шось зимно…
То лід горів, а тепер не горить,
То лід горів, зимна кров тільки в риб.
То лід горів, тільки в риб зимна кров,
А тепло не любить льоду, тільки лід любить тепло…
Шукав свій дім
Вінками із неба на нас вниз падав сніг,
Так тихо, як старість, накрив примітивний світ.
Так тихо, як старість, прийшла зима… зима… зима…
Підступно, як старість, прийшла зима… зима… зима…
Так сумно — зима… зима…