Але стіна єдина
Не дасть пройти.
Тихо десь ангел грає
Моїх пісень.
Я вже не дочекаюсь,
Шоб кінчився день.
Може, її побачу —
Сил вже нема.
Поїзд тяжкий і сірий
Став, як стіна…
О-о-о! о-о-о! чуєш біль,
Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?
О-о-о! о-о-о! чуєш біль,
Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?
О-о-о! о-о-о! чи ти чуєш біль,
Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?
Щось зимно
Хмари лізли на небо, всі чекали на дощ,
Було зимно на морі, 20 років був дощ.
А двоє десь пили слину, слина — то як вино,
І п’яне серце не чує, шо готується зло.
Злий був дощ — він не міг побувати в вогні,
Він лизав її тіло і гасив його сни.
Скоро попіл залишився, де був шойно вогень,
Не загориться вже ніколи мокре і гірке.
Мені снилися над ранок два різні голоси,
А я тікаю і не знаю, від кого і куди.
Я біжу і всьо кидаю — то є таке кіно,
Його зняв Зайковський і не знає, де воно.
Там, за рогом, продавали поламаний насос,