Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Коли можна буде переглянути?

— Не раніше понеділка. Спершу треба проявити плівку. Я можу зарезервувати зал для перегляду, якщо хочете.

Вінклер подав Рату візитку.

— Зателефонуйте мені...

Раптом погляд оператор перемістився з очей Рата кудись за його плече. Ґреф теж витріщився в той бік. Рат обернувся, і йому в очі блиснули півдюжини лінз. Ціла зграя репортерів якимсь чином зуміла обійти вартового. Перш ніж будь-хто з поліційних офіцерів спромігся заперечити, спалахнули блищики. На щастя, тіло загиблої вже було накрите.

— Хто пустив сюди цю банду? — прошипів Рат до помічника.

Ґреф зреагував негайно.

— Панове, тут місце злочину, а не прес-клуб, — насварив він непроханих гостей, чітким рухом голови показуючи одному з шупо, щоб ужив заходів, але той уже й без наказу штовхав журналістів до дверей. Почулися перші протести.

— Гей! Ви не маєте права нас виганяти!

Належний момент, щоб додати кілька ввічливих слів. Рат підвівся.

— Панове, я просив би вас залишити приміщення, щоб не перешкоджати діям слідства, — почав він. — І, будь ласка, утримуйтесь від фотографування!

Він ніжно посміхнувся до змушеної відступати юрми, яка проти синіх мундирів не мала жодного шансу.

Однак найвпертіші, відступаючи, сипали запитаннями.

— Стався нещасний випадок, чи це вбивство?

— На чиєму сумлінні смерть Бетті Вінтер?

Вони зиркали навсібіч дикими поглядами, тим часом як їх безжально відтісняли до виходу. Сині мундири працювали злагоджено.

— Панове, — напучував Рат пресу наздогін, — дякую за розуміння. Ми своєчасно повідомлятимемо про перебіг розслідування.

— Це означає, на пресконференції? — запитав репортер, якого вже виштовхували в двері.

Останній спалах магнію засліпив Рата на кілька секунд, але він чув, як грюкнули сталеві двері, і метушня припинилася.

— Як ці люди потрапили сюди? — запитав Рат. — Я думав, двері під охороною!

— Вони теж так подумали, — запевнив його Ґреф. — І, мабуть, прокралися через аварійний хід.

— А там чому нікого немає?

— Вибачте, пане комісаре, — втрутився Белман, підійшовши ближче. — Ваші колеги про це нічого не знали. Я забув повідомити їм про запасний вхід.

— А звідки про нього знали репортери? Хто повідомив їм?

Белман розвів руками.

— Берлінські репортери винахідливі. Такі історії від них утримати в таємниці нереально. Тому, власне, я запланував пресконференцію. Просто тут, близесенько. Я був би радий, якби ви й ваш колега взяли в ній участь...

— Ви в здоровому глузді? — Рат не йняв віри власним вухам. — Тут загинула людина, а ви це використовуєте як нагоду потрапити в газети?

Белман видавався дещо ображеним.

— Дозвольте, пане комісаре! Ви маєте уявлення, що сьогодні сталося? Велика Бетті Вінтер мертва! Її поклонники мають право знати.

Рат суворо глянув продюсерові в очі.