Радіоп'єси: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

ДЖЕННІФЕР Я тільки не знаю місця для нас обох. Однак якщо Ти знаєш його, я знатиму теж.

ЯН Я знаю його. Скажи, чи не був це знак?

ДЖЕННІФЕР Так. Так.

ЯН Коли я попросив рахунок, то почув, що нагорі звільнилась кімната, з боку вулиці, на тридцятому поверсі. Тієї миті я щось відчув і подумав, що мушу піти за Тобою й сказати Тобі про це. Що Ти скажеш на це?

ДЖЕННІФЕР О, так. Так.

ЯН Бо Ти бажала цього, а я не виконав іще жодного Твого побажання, нічого ще не подарував Тобі.

ДЖЕННІФЕР повільно Поцілуй мене. Ось тут, на вулиці. Нехай це буде перед вітриною з апельсинами й брунатними ананасами. Або перед червоним хрестом машини швидкої допомоги й одногорбим верблюдом, якого тут проводить циркач. А також на тлі кісточок персиків і зелених фініків, які постійно тут пролітають, бо їх викидають мулати.

ЯН А Ти не боїшся зганьбитись на вулиці?

ДЖЕННІФЕР Ні. І я вже знаю, чому.

ЯН Скажи!

ДЖЕННІФЕР Щоб кожен міг бачити, що незабаром я буду зовсім утраченою, і щоб кожен відчув, що я втратила гордість і гину від такого приниження; що я оцієї миті дозволяю Тобі мене стратити, або кинути геть, як непотрібну річ після кожної вигаданої Тобою гри.

ЯН Ти, напевно, раніше була дуже гордою, і тепер я дуже гордий за Тебе. Зненацька стурбований. Дженніфер!

ДЖЕННІФЕР Це нічого. Мені запаморочилося в голові. Бо Ти кохав мене, або тому, що Ти знову мене кохатимеш. Обійми мене міцно.

ЯН Більше нічого не кажи! Ми за мить будемо там. Я покладу Тебе на свіжі простирадла, дам напитися, піднесу лід до чола й дам сигарету. Не кажи більше жодного слова!

ДЖЕННІФЕР Мені здалося, що я непритомнію. Пробач мені. Я не знала, що від цього можна зомліти.

У залі суду

СУДДЯ І Вам подати прохолодного напою? Сигарету?

ДОБРИЙ БОГ Достатньо ковтка води.

СУДДЯ Тридцятий поверх, звичайно, краще, ніж сьомий, та й обидва вони — значно краще, ніж жити внизу, біля самої землі. Надто тут.

ДОБРИЙ БОГ Скрізь. Нагорі повітря розріджене. Звукові хвилі скочуються по стінах донизу. Усе так зримо занурюється туди, у русло ріки, яка несе сплавний ліс, колишніх супутників життя, старі незгоди, безпомічних плотарів з недалекосяжними цілями. Мініатюрне видання буденності забавляє. Розглянутий з певної віддалі, здоровий глузд зморщується до малих розмірів і до відчаю уподібнюється гранові тупості.

СУДДЯ необачно Обоє, напевно, давно вже втратили його, здоровий глузд.

ДОБРИЙ БОГ незграбно І це кажете Ви? Що спонукує Вас це казати?

СУДДЯ Проникливість.

ДОБРИЙ БОГ Справді? Оскільки є щось у високості, де не живуть орли. Свобода. Чудовисько, яке оволодіває фалангою закоханих і сліпо її захищає.

Тому доти, доки я можу думати, я ходитиму слідом за тією циганкою, яка невідомо звідки з’явилася й ніде не має своєї домівки, а полюбляє орлині гнізда. — Яка ходить так низько згорблена, і раптом здіймається понад асфальтом, щоб ноги її не залишали жодних слідів —

За любов’ю, я міг би сказати —

За нею, якої ми не можемо схопити й привести сюди, яка ніколи нічого не викаже.

Її ніде не знайдеш. Навіть там, де вона саме зараз була.

І я міг би заприсягнутись, що вона, та, яка ще вчора любила тих двох, заквітчувала кактуси пурпуровим цвітом і велично здіймала в темряву ночі мальви, любить сьогодні уже двох інших, доторкає тремтливі мімози —

Я міг би сказати, що вона не має докорів совісті, а тугіше шнурує свій чорний корсет, і вихором вертить червону спідницю, і знову комусь затьмарює світ невмирущими від смутку очима!