Казка про Добромола: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Що трапилось? — напружився монарх. — Війська Мороку захопили частину нашого королівства?

— Ні, Ваша величносте, — зігнувся у глибокому поклоні Перший радник, — я б ніколи не наважився вас турбувати з приводу такої дрібниці. Справа державної ваги! Одна моя знайома шльондра, тобто дуже шляхетна жіночка, повернулася з Ковбаси, де у службовому відрядженні вивчала гастрономічні новації наших стратегічних партнерів.

— Так-так, нові гастрономічні смаколики — це дуже важливо! — стратегічні питання завжди були у центрі уваги цього мудрого та відповідального правителя.

— Про це потім, — махнув рукою головний королівський інтелектуал, чим повністю збив з пантелику свого сюзерена. — В одному великому шинку ця самотня, але винятково порядна кобіта побачила, як шинкар жахнув по чеку печаткою з викарбуваним на ній своїм підписом. А зветься ця заморська дивовижна річ — «факсиміле».

— Неймовірно! — від почутого у короля відвисла щелепа та зашкребло в горлі.

Як людина передових поглядів, Добромол із особливим пієтетом ставився до новітніх технологій і всіляко намагався їх впроваджувати у своєму королівстві. Він був шокований та заінтригований, а Перший радник, не зупиняючись, продовжував дивувати монарха своїм безмежним інтелектом.

— Уявіть, Ваша величносте, коли ми замінимо всіх наших суддів цим іноземним ноу-хау! Яка буде економія дорогоцінного часу та бюджетних коштів!

Від причетності до такої величі у Першого радника залоскотало в носі та перехопило подих.

— А прізвище якого судді ми виріжемо на цій печатці? — слушно поцікавився монарх. — Чи не забагато честі для якогось тупорилого висуванця, щоб його прізвище стояло на всіх вироках королівства?

— Чесність для нас важливіше слави! — з гідністю соратника найвидатнішого монарха сучасності вимовив колишній хліборіз. — Прізвище нашого непідкупного і справедливого судді буде «Факсиміле».

— Елегантно, переконливо, а головне — бездоганно чесно, — доброзичливо погодився Добромол, підписуючи указ про призначення Факсиміле Верховним суддею королівства.

Робота з винесення вироків пішла без зупину. Так інтенсивно Перший радник не працював навіть коли різав хліб на королівській кухні. Він, до речі, змушений був узяти на посаду штампувальників вироків тузінь дебелих чоловіків, які зовсім випадково виявилися його родичами.

Задля економії коштовних чорнил прізвище Верховного судді з часом скоротили до перших трьох літер. Тепер справедливі вироки з чітким підписом «Фак» безперервним потоком виходили з надр оновленої феміди Кома.

Саме тоді і настав час для ознайомлення налаштованого на радикальне покращення народу з опрацьованою до найменших деталей програмою радикальних перетворень рідного королівства. Всі корпоративні газети билися за ексклюзивне право першими надрукувати цю унікальну програму оновлення Кома. І ось настала довгоочікувана мить, коли, без перебільшення, геніальне королівське творіння побачило світ.

Тремтячими від хвилювання руками, високо піднятими над головою, Перший радник виніс товстенний фоліант, підписаний особисто королем Добромолом.

Без зайвого пафосу провели презентаційний брифінг. Тривалі оплески постійно переривали оголошення епохального творіння. Коли через дві години була дочитана остання сторінка цього сакрального тексту, всі присутні в емоційному пориві заспівали гімн.

Величезний наклад стратегічної програми було роздано журналістам і передано для негайного виконання до всіх установ державної влади.

Доленосний документ складався зі ста сторінок убористого тексту. На першій сторінці великими літерами та сучасним шрифтом, без старорежимних вензелів і епістолярних витребеньок, була надрукована велична назва — «СТРАТЕГІЧНА ПРОГРАМА АНТИКОРУПЦІЙНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ». На всіх наступних дев’яносто дев’яти сторінках в кожному рядку були дуже рясно розставлені виключно одні знаки оклику. Відразу відчувалась рука майстра. Це було нестандартно, по-новому. Разом з тим до безтями вражала шалена ерудиція, детальне знання обставин і рішучість вінценосного автора. Всі, кому пощастило ознайомитися з програмою, високо оцінили наскільки вишукано і елегантно документ доносить виняткову важливість запропонованих доленосних змін.

Водночас, під час уважного читання цієї безмежної за глибиною програми, зберігалася емоційність та легкість сприйняття достатньо складних соціальних, економічних, політичних і навіть філософських парадигм. Документ був доступний і поважним вченим, і простим малоосвіченим роботягам. Саме на розуміння останніми величних пріоритетів нової несамовито народної влади і була, насамперед, розрахована програма.

Була ще одна важлива перевага цього стратегічного дороговказу. Програма була зрозуміла величезній армії нових неписьменних керівників всіх гілок і всіх рівнів королівської влади, не здатних прочитати старі нормативно-правові акти, що втратили будь-який сенс. Всі ці напрацьовані багатьма попередниками папірці одразу перетворилися на непотріб, гідний лише для розпалювання печі. Тепер кожний представник нової, непідкупної народної влади міг не лише зрозуміти всі пріоритетні завдання, але і легко запам’ятати весь цей багатосторінковий взірець програмотворення. Навіть розбуджений вночі будь-який чиновник останнього призову міг без жодної помилки повторити глибоко усвідомлений зміст кожної сторінки. Так, це був черговий тріумф короля-новатора і новий сплеск всенародного обожнення і підтримки.

Король розумів і любив широкі верстви населення, які зі свого боку розуміли і несамовито любили свого кумира. Але народна любов — така складна коштовна річ, що без грошей може швидко змарніти. А ось із грошима, бісова ковінька, у королівстві були постійні проблеми.

Стратегічна програма антикорупційної мобілізації, що отримала у люблячих все скорочувати комікян гучну назву СПАМ, безумовно, після своєї реалізації повинна була забезпечити неймовірне зростання економіки. До королівства попруть неосяжного розміру інвестиції, нестримно почнуть зростати доходи населення... Але все це мало б відбутися з часом, у світлому майбутньому, куди впевнено попрямував Ком, а от грошики потрібні були негайно. Треба було терміново поповнювати спорожнілу казну. Вельмишановні ґазди за звичкою не платили податків, а конфлікти з ними були не на часі. Трудовий народ залюбки б сплатив податки зі своїх доходів, але вони поки що не проглядалися. А яка ж може бути народна любов без цих клятих доходів? Така халепа могла засмутити кого завгодно, але не нашого Добромола.

Король-реформатор рішуче пішов на виконання своїх обіцянок, які так сподобались його вірнопідданим. Перший радник передав доручення справедливого і безмежно чесного монарха до загрузлих у законотворчих процесах Боярських Зборів. Бояри-законотворці синхронно хряснули своєю правицею, що пройшла безпрецедентний відбір, по однісінькій кнопці, яка залишилася після радикального оновлення Зборів. Шварк, і побажання короля вмить перетворилося на суворий Закон королівства.

Новий закон визначав, що пильні та свідомі громадяни, які знайдуть незаконно отримане майно представників старої влади, отримають за це одну третину від цього майна, а дві третини — надходить до королівської казни. Зрозуміло: все, що мали «колишні», отримано було незаконно, тому шукати таке майно було зовсім не складно. Це був найсправедливіший, найжаданіший закон в історії Кома.

Зморений безгрошів’ям та паленим самогоном багатостраждальний народ Кома скажено радів, як зголоднілі вівці на весняному пасовиську. Рейтинги Добромола злетіли до зірок. Провідні вчені королівської Академії наук із захопленням підтримали сміливу теорію наймолодшого і найперспективнішого академіка, який напередодні відсвяткував свій сімдесятирічний ювілей. Він блискуче довів необхідність термінового розширення шкали для підрахунку рейтингу короля-рейтингоносця, який вже ніяк не можна було втиснути у сто відсотків. Після бурхливої наукової дискусії та проведення складних і небезпечних лабораторних досліджень для оцінювання всенародної любові і підтримки Добромола, була одноголосно затверджена тисячовідсоткова рейтингова шкала. Хоча особливо обдаровані науковці в академічних колах розповідали, що тисяча відсотків — це ще далеко не межа.

Королівство ожило. Вдячний народ, наламавши дрючків із сусідських парканів, шниряв містами і селами, нейтралізуючи опір різнобарвних представників старої корумпованої влади, які відчайдушно намагалися захищати своє кровне.

Найперше розтягли до цвяхів шикарні палаци Старка і його найближчого оточення. Вечорами, розігріті вилученим під час погромів алкоголем, комікяни, які проявили пильність і громадянську позицію, наввипередки гасали на конфіскованих імпортних каретах. Всі генделики гарували до ранку. Чесні патріоти після викривальних погромів йшли туди винятково з метою прославити у своїх щирих тостах мудрого і справедливого монарха, а також обмінятися досвідом боротьби з корупцією.

Коли майно заможних громадян закінчилося, збуджений своєю співпричетністю до великого оновлення королівства, народ почав експропріювати манатки у дрібних послідовників старої влади — сільських старост, керівників житлових контор багатоквартирних хатинок, шкільних вчителів, ну, і ясна річ, у підозрілих сусідів.