Королівство шахраїв: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Смакота, — спромоглася витиснути із себе Ніна, глипнувши на Вілана. — Давай-но замовимо ще.

Це був знак. Вілан підскочив і підхопив велетенський таріль, повний льоду й порожніх мушель.

— Пані помирає від голоду, — зауважив Смеет.

— Устриці, міс? — запитав Вілан. Його голос прозвучав занадто тоненько. — Креветки з маслом? — занадто грубо.

— Вона візьме і те, і те, — дозволив Смеет. — І ще одну пляшку шампанського.

— Чудово, — зраділа Ніна з дещо зеленуватим виглядом.

Вілан поквапився через двері, що оберталися, до комори для прислуги. Там усе було вщент заповнене тарілками, скляним посудом, серветками й олов’яними баліями з льодом. Більшу частину дальньої стіни забирав невеличкий ліфт для замовлень, а біля нього був гучномовець у формі труби, що давав офіціантам можливість зв’язатися з кухнею. Вілан поставив тарілку з мушлями й льодом на стіл, а потім замовив на кухні устриць і креветок із маслом.

— Ой, і ще одну пляшку шампанського.

— Якого врожаю?

— Ух... того самого? — Вілан неодноразово чув, як батькові друзі теревенили про те, у які вина добре вкладати гроші, але не наважився вибрати рік.

Коли він повернувся до зали з Ніниним замовленням, Каз виходив з-за столу. Він удав, наче струшує з рук пилюку — цим жестом круп’є повідомляють, що закінчили зміну. За стіл сів Шпехт. Довкола його шиї була зав’язана синя шовкова краватка, яка приховувала татуювання. Він струсонув манжетами і запропонував гравцям робити ставки чи забирати гроші.

Зникаючи в коморі, Каз ззирнувся з Віланом.

Ключовий момент. Згідно із запевняннями Каза і Джаспера, гравці часто вважають, що їхній успіх пов’язаний із круп’є, і припиняють гру, коли закінчується зміна.

Вілан занепокоєно дивився, як Смеет потягнувся і добряче плеснув Ніну по нижній частині спини.

— Непогано зіграли, — сказав він, глипаючи на Джаспера, який втупився у свою вбогу купку фішок, що залишилися. — Може, вдасться знайти десь іще жирнішу партію.

— Але мені щойно принесли їжу, — закопилила губи Ніна.

Вілан ступив на крок уперед, непевний, що сказати, але пам’ятаючи, що вони мусять затримати Смеета.

— Хочете ще чогось, сер? Чи можу я запропонувати ще щось вам і вашій дамі?

Смеет, не зважаючи на нього, і далі общупував Нінині сідниці.

— У Ліді є смачніша їжа та краще обслуговування, дорогенька моя.

Кремезний чоловік у смугастому костюмі наблизився до Смеета, знемагаючи від бажання сісти на його місце.

— Виходите з гри?

Смеет дружньо кивнув Джасперові.

— Схоже, що ми обидва виходимо, еге ж, друзяко? Нехай тобі більше пощастить наступного разу.

Джаспер не посміхнувся у відповідь.

— Я ще не закінчив.

Смеет кивнув на сумну Джасперову купку фішок.

— А здається, наче точно закінчив.

Джаспер підвівся і потягнувся за револьверами. Вілан стиснув руками пляшку шампанського, тоді як інші гравці позадкували від столу, готуючись вихопити власну зброю або пірнути в якесь прикриття.

Але Джаспер лише відчепив свій ремінь із револьверами й обережно поклав їх на стіл, турботливо погладивши пальцями їхні блискучі виступи.