Лінкольн у бардо: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Через тисняву ясно побачити щось було неможливо; залишалося лише приголомшено просуватися вперед, начеб опинившись на справдешньому східному базарі, де мало не паморочилося в голові від розмаїтих духів, одеколонів та парфумів, а навколо знай миготіли всілякі віяла, перуки, капелюхи, скривлені у гримасі обличчя й роти, роззявлені у раптовому скрику — скрику радості або й жаху, хтозна.

^{Марґарет Ґарретт, «Усе це я справді бачила: спогади про жахливі часи».}

Що кілька ярдів стояли у вазах екзотичні квіти з президентської оранжереї.

^{Кунгардт і Кунгардт, там само.}

Дипломатичний корпус збився у яскравий гурт: лорд Лайонс, мсьє Мерсьє, мсьє Стекль, мсьє фон Лімбурґ, сеньйор Тассара, граф Піпер, шевальє Бертінатті та інші.

^{Ліч, там само.}

Східну кімнату освічували багатоярусні люстри, що висіли над килимами барви зеленавої морської піни.

^{Девід фон Дреле, «Сходження до величі».}

У Блакитній кімнаті звучало водночас кілька мов: то європейці вшановували неабиякою увагою генерала МакДавелла, який говорив досконалою французькою.

^{Ліч, там само.}

Представлені були, таке враження, кожна нація, кожна раса, кожне звання, кожен вік, кожен зріст і кожна товщина, кожен тембр голосу, кожна зачіска, кожна постава і кожен аромат; от наче веселка взяла й ожила, озвавшись нараз найрізноманітнішими говірками.

^{Ґарретт, там само.}

Там були члени кабінету, сенатори, члени Палати представників, визначні громадяни та жінки-красуні майже з кожного штату. Армійських офіцерів рангу нижчого, ніж командир дивізіону, було небагато. Прийшли французькі принци, а також принц Фелікс Сальм-Сальм, прусський аристократ і кавалерійський офіцер, який служив при штабі генерала Бленкера…

^{Ліч, там само.}

…той хвацький німець, Салюм-Салюм; брати Вітні (близнюки, яких і не розрізнити, от лише один носив еполети капітана, а інший — лейтенанта); посол Торн-Тулі; містер і місіс Фессенден; романістка Е. Д. Е.  Н. Саутворт; Джордж Френсіс Трейн зі своєю чарівною дружиною («удвічі молодшою і вдвічі вищою» за чоловіка, стверджував популярний у ті часи дотеп).

^{Ґарретт, там само.}

Кілька згорблених літніх добродіїв збилися у коло, понахиляли один до одного голови і завзято щось обговорювали; на тлі велетенської квіткової композиції їх можна було й не помітити. То були Абернаті, Севіл і Корд — до кінця того року не доживе жоден. Неподалік стояли височенні й страшенно бліді сестри Кастен; вони скидалися на алебастрові квіткові тичинки, що тягнуться до світла, бо аж шиї повитягували, так їм кортіло підслухати ту розмову.

^{Джо Брант, «Цитадель Союзу}[1]^{: спогади і враження».}

Об одинадцятій місіс Лінкольн за руку з президентом відкрила прийняття і провела гостей по Східній кімнаті.

^{Ліч, там само.}

Ми ринули вперед, аж тут якийсь не знайомий мені чоловік продемонстрував новий танець під назвою «Веселий Джим». На прохання людей, які зібралися навколо, він під оплески затанцював іще раз.

^{Ґарретт, там само.}

Коли з’ясувалося, що хтось зі слуг замкнув двері до зали для офіційних трапез, а ключ десь подівся, здійнялися неабиякі веселощі. «Я — за те, щоб рухатися далі!» — вигукнув хтось. «Просування вперед гальмує лише недолугість командування», — відгукнувся ще хтось, мавпуючи промову, яка прозвучала недавно у Конгресі.

^{Ліч, там само.}

Ось, спало мені на думку, оце і є недоладна людська спільнота, що під впливом свого бездарного колективного розсуду тягне тепер озброєну націю до епічної воєнної катастрофи, наслідки якої годі передбачити: об’ємний організм, який знай бездумно метається туди-сюди, праведністю й далекоглядністю наділений десь на рівні молодих і зелених ще цуценят.

^{З приватного листування Альберта Слоуна (з дозволу родини Слоунів).}

Війні не виповнилося й року. Ми ще не знали, що це таке.

^{Е. Дж. Фрейм, «Бентежна юнь: молодість у роки Громадянської війни».}

Коли ключ нарешті знайшли, і веселі гості заполонили залу, місіс Лінкольн мала всі підстави пишатися, адже трапеза їх там чекала достоту розкішна.

^{Ліч, там само.}

[1] Союзом, або ж Північчю, на противагу рабовласницькій Конфедерації, або ж Півдню, називали у роки громадянської війни у Сполучених Штатах «вільні» штати, які підтримували уряд Абрагама Лінкольна (прим. перекладача).