Доторк: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Що сталося?

— Ти ж не завдав собі труду сказати мені, що розбив посуд у зливальниці. — Голос тремтів, коли вона говорила, і Барні знав, що вона плекала не лише свою руку, але й гнів увесь день, очікуючи, щоб накинутися на нього з цим.

— Я, мабуть, подзвоню Нетові й усе скасую, — сказав він.

— Я вже дзвонила Гелен удень, — відповіла вона. — Чи ти гадаєш, я сама не спроможна до цього додуматися?

— Вибач. Я якось не подумав, що залишив розбитий посуд у зливальниці.

— Дивно, як на тебе. У тебе, мабуть, голова чимсь забита.

— Так, — відрізав Барні.

— Що ж, принаймні тобі не доведеться сидіти перед ними за столом для бриджу аж до наступного місяця. Двадцятого липня. Краще запиши собі це у свій маленький кишеньковий щотижневик.

— Гаразд.

— Собі в календар я вже це внесла. То буде один із моїх непідхожих днів. Не доведеться тобі завершувати гру надто швидко.

— Я ж сказав: добре! Досить цього!

— А що, як мені не досить?! — крикнула Карен.

Барні стиснув кулаки.

— Заткнися, кажу тобі!

— Та ну? Вдариш мене? Нарешті піддасися імпульсу й удариш? Уперед. Чи тобі спочатку про наслідки потрібно подумати?

Він мусить себе контролювати. Це так проявляється батьків характер. Барні бачив, як тато б’є маму — і не раз — і проклинав старого за це. Тепер знає, що існує тонка лінія, яка відділяє скажену інстинктивну реакцію й усвідомлення того, які будуть наслідки. Лише слова можна забрати, а сварки — залагодити. Карен може дражнити його за самоконтроль, але якщо він хоч раз зірветься й ударить її, це буде кінець.

— Ти знаєш, що я тебе ніколи не вдарю.

— Але хочеш.

— Я хочу багато речей, які ніколи не зроблю. Не штовхай мене на дії, наслідків яких сама не розумієш.

Карен зухвало дивилася йому у вічі, а тоді спустила погляд і заплакала.

— Мусиш ти через це ридати, так?

— Так, мушу.

— У тебе є несправедлива перевага.

— А хто тобі плакати не дає? Тобі б це дуже навіть допомогло.

— Я не плачу. Якщо думаєш, що мене можна до цього довести, краще забудь. Цієї науки мій старий мене добре навчив. Якщо ти не проти, я в душ перед вечерею. Холодний душ, щоб охолонути.

Коли він виходив з ванної, задзвенів телефон, відповіла Карен.

— Це Макс Праґер, — гукнула вона. — Сказати йому, що ти передзвониш?

— Ні, я з ним поговорю. — Барні вийшов із ванної, обгорнутий рушником, і взяв слухавку. — Максе, привіт. Слухай, що ж там сталося?

— Вибач, не мав можливості зв’язатися з тобою в Центрі, — заговорив Макс. — У нас трапилася невеличка аварія, — нічого особливого, — і я мусив затриматися довше. Я тебе завтра підберу.

— А я чув, що ти герой.