Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу…: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ти ще й погрожуєш мені?! — знов закричала. — І що ти зробиш?! Затягнеш мене у воду і втопиш?! Ну давай?! Не тікай! Якщо ти справжній чоловік…

Зненацька, не на жарт розлючений незнайомець, розвернувся. Одним блискавичним рухом згріб Майю в сталеві обійми, повалив на пісок, придавив своїм могутнім тілом. Нещасна спробувала крикнути, але його уста міцно запечатали її рот. Сильні руки буквально розірвали мокре легеньке плаття. До смерті перелякана жінка спробувала визволитися, але цим тільки розпалила й без того вже назріле його бажання. Він заволодів нею жорстко, сильно. То була якась тваринна, неконтрольована пристрасть, божевілля на межі ґвалтування. Відчувала тільки страшний біль і свою неміч. Зовсім не так уявляла романтичні ночі на золотому піску.

Нарешті відчула його важке дихання. Все скінчилося.

— Ти жива? — несподівано ніжно, прошепотів їй на вухо незнайомець.

Але Майя уже навчилася мовчати. Вмить зрозуміла, що вона не на роботі, не начальник, якого всі слухаються й беззаперечно виконують накази. Перед нею — чоловік — сильний, рішучий, вольовий. Він не питатиме її дозволу, не боїться образити. Зазвичай такі подобаються жінкам, але Власова, крім страху, нічого не відчувала.

— Пробач, — знову прошепотів, не міняючи положення тіла. — Зазвичай я не такий. Ти розбудила в мені якогось звіра. Шкодую, — притулився чолом до її чола й глянув у налякані очі.

— Як же я у такому вигляді з’явлюся у готелі? — тихо запитала Майя. Вона вже розслабилася. Здається, він не несе загрози.

— Щось придумаємо, — хитро посміхнувся. — То що? Кажуть: «Секс — привід для знайомства», — весело продовжив, коли поверталися берегом. — Я Єгор. А тебе, як величають?

— Не завжди, — загадково відповіла. — Називай мене Русалкою.

— Справді? — заокруглив від здивування очі. — А ти щодалі, то більше мені подобаєшся.

Ранок зустрів їх у його номері.

То була гаряча ніч, пристрасна, наче їм обом довго не давали їсти й нарешті погодували.

А наступного дня Єгор відкрив Майї світ своїх уподобань: стрибок з парашута й глибинний дайвінг.

Наступні три дні не відрізнялися різноманітністю: виснажливий день — насичена ніч з невеличкими перервами для сну.

Зазвичай Єгор приїжджав на моря, щоб відпочити у прямому сенсі цього слова: побулькатися у воді, вигрітися на сонці, покататися на аквабайку, стрибнути з висоти, зануритися на глибину. Ввечері, спостерігаючи за заходом сонця, розслабитися, попиваючи на самоті дороге вино. Романтичні знайомства, як правило, не входили в його плани. Однак, навіщо відмовляти собі у задоволенні, коли жінка сама прагне близькості. Це ж курортний роман, який закінчується одночасно з відпусткою.

Що відчувала Майя — не могла зрозуміти. Їй подобався цей чоловік, але усвідомлювала, що він навряд чи одинокий. На продовження сподіватися годі, хоч сліду від обручки й не помітила.

Одного ранку, коли Єгор затримався у душі — клацнув його телефон. Мимоволі глянула на екран.

«Милий, як відпочинок? Зателефонуй. Сумую. Вдома все гаразд. Олівія», — прочитала текст повідомлення.

«Значить, одружений», — все зрозуміла.

На інше й не сподівалася. Сьогодні уночі її літак. Не чекатиме холодного прощання. Тихо зникне з його життя, так само, як і з’явилася. Головне, що вагітна. У цьому впевнена на сто відсотків. Промаху бути не може. Адже стільки сил докладено.

Здивуванню Єгора, який зранку на ліжку побачив пусту подушку поряд, не було меж. Що завгодно, очікував. Десятки разів уявляв їхнє прощання. Подяку за гарно проведений час. Останню романтичну ніч. Але щоб отак?..

Не довіряв до останнього. Швидко попрямував до її номеру.

Але покоївка уже прибирала кімнату після від’їзду відпочиваючої.

Інформації щодо анкетних даних мешканки того номеру у готелі йому принципово не дали. Єгор навіть сфотографувати її не встиг. Одне знав — вона Русалка…

Того ж дня полетів з курорту.

Як прибув в Україну — найперше зустрівся з братом.

— Досі я нічого подібного не відчував, — зізнався Макарові. — Вона якась особлива. Важко пояснити. Зовні наче звичайна, але коли познайомились ближче… Хоч вір, хоч ні, так добре мені ще не було. Хочу її знайти. Допоможи.

Макар, відкинувшись на спинку службового крісла, докурював сигарету й професійно, уважно, не перебиваючи, слухав брата.

— Давай її дані, — нарешті ліниво взявся за ручку. — Перекину поліціянтам, може, допоможуть.

— Які дані? — здивувався Єгор.