Загублений світ: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Обов’язково приходьте. Мені буде приємно знати, що в мене є принаймні один союзник у залі, хоч і досить безпомічний і недосвідчений у питаннях науки. Народу збереться, мабуть, багато, тому що Уолдрон користується великою популярністю, незважаючи на те, що він дурисвіт найчистішої води. Отож, містере Мелоуне, я приділив вам набагато більше часу, ніж збирався. Окрема особистість не може заволодівати тим, що належить усьому людству. Буду радий побачити вас сьогодні ввечері на лекції. А поки що дозвольте вам нагадати, що матеріал, з яким я вас ознайомив, жодною мірою не підлягає розголосу.

— Але містер Мак-Ардл… це наш редактор… вимагатиме від мене звіту про бесіду з вами.

— Скажіть йому перше, що спаде на думку. Між іншим, можете натякнути, що якщо він посилатиме до мене кого-небудь ще, я з’явлюся до нього сам, озброївшись гарним батогом. В усьому іншому покладаюся на вас: жодного слова в пресі! Так, прекрасно. Отже, о восьмій тридцять — у Зоологічному інституті.

Він помахав мені на прощання рукою. Я побачив востаннє його рум’яні щоки, хвилясту синювато-чорну бороду, очі, що горіли запальним вогнем, і вийшов з кімнати.

Глава V

Це ще не факт!

Чи то на мені позначився фізичний шок, отриманий у перший мій візит до професора Челленджера, чи відіграло роль моральне потрясіння — результат другого візиту, але, опинившись знову на вулиці, я відчув, що як репортер я зовсім деморалізований. Голова в мене розламувалася від болю, і все-таки в мозку, не вщухаючи ні на хвилину, стугоніла думка, що ця людина говорить правду, значення якої важко переоцінити, і що коли мені буде дозволено використати його розповідь для статті, наша газета одержить сенсаційний матеріал. Побачивши на розі кеб, я підхопився в нього і поїхав до редакції. Мак-Ардл, як завжди, був на своєму посту.

— Ну? — нетерпляче крикнув він. — Говоріть, скільки вам треба рядків? У вас такий вигляд, молодий чоловіче, начебто ви з’явилися сюди просто з бойовища. Невже без бійки не обійшлося?

— Так, спочатку ми трошки посварилися.

— От людина! Ну, а потім?

— Потім він схаменувся, і ми з ним мирно поговорили. Але мені нічого не вдалося з нього витягти, навіть для маленького допису.

— Це як сказати! А підбите око хіба не матеріал для замітки? Досить йому нас тероризувати, містере Мелоун! Поставимо його на місце. Завтра ж випущу статейку, від якої йому спекотно стане. Дайте мені тільки матеріал, і я раз і назавжди затаврую цього суб’єкта. «Професор Мюнхаузен» — що ви скажете про таку шапку? «Воскреслий Каліостро»[24]. Згадаємо всіх містифікаторів і дурисвітів, яких знала історія. Він у мене одержить сповна за всі свої шахрайства!

— Я б вам не радив цього робити, сер.

— Чому?

— Тому що Челленджер зовсім не дурисвіт.

— Як! — заревів Мак-Ардл. — Ви що ж, повірили його вигадкам про мамонтів, мастодонтів[25] і морського змія?

— Та ні! Про це в нас і мови не було. Але я тепер цілком упевнений, що Челленджер може внести щось нове в науку.

— Тоді про що ж ви думаєте? Сідайте й пишіть статтю.

— Я б радий написати, так він зобов’язав мене зберігати все в таємниці і тільки за цієї умові погодився говорити зі мною. — Я виклав у двох-трьох словах розповідь професора. — Бачите, які справи?

Фізіономія Мак-Ардла виразила найглибшу недовіру.

— Тоді займемося цим засіданням, містере Мелоуне, — сказав він нарешті. — Вже в ньому, напевно немає нічого секретного. Інші газети навряд чи цим зацікавляться, тому що про лекції Уолдрона писалося вже сотні разів, а про те, що там збирається виступити Челленджер, ніхто і не підозрює. Якщо нам поталанить, ми одержимо сенсаційний матеріал. У будь-якому разі їдьте туди і надайте мені докладний звіт. До дванадцятої години притримаю для вас вільну колонку.

Мене чекав клопітний день, тому я вирішив пообідати в клубі раніше і, запросивши до столика Тарпа Генрі, розповів йому коротенько про свої пригоди. З його худого смаглявого обличчя не сходила скептична посмішка, а коли я зізнався, що професор переконав мене у своїй правоті, Тарп не витримав і голосно зареготав.

— Дорогий мій друже, таких чудес у житті не буває! Де це бачено, щоб люди випадково натикалися на найбільші відкриття, а потім утрачали всі речові докази? Надайте складати небилиці романістам. Щодо спритних витівок, то ваш професор перевершить усіх мавп у зоологічному саду. Адже це ж неймовірна нісенітниця!

— А художник американець?

— Вигадана фігура.

— Я ж сам бачив його альбом!

— Це альбом Челленджера.

— Отже, ви вважаєте, що малюнок теж його власний?

— Ну звичайно! А чий же ще?

— А фотографічні знімки?

— Адже на них нічого не видно. Ви ж самі кажете, що роздивилися тільки якогось птаха.

[24] Каліостро — «маг і чарівник» XVIII століття, що дивував публіку своїми заклинаннями, викликаннями духів і ін.

[25] Мастодонт — величезний викопний ссавець третинного періоду, схожий на слона.