Піддослідна широко позіхає.
— Як ти з’їздив?
— Добре. Відвідав майже всі міста України. Можеш поки що не шукати нової роботи. Нам вистачить на декілька місяців.
— Моя хатня робітниця, коханець і спонсор, — сміється. — Ні… так не буде. У мене ще є гроші. Але тепер я витрачу їх з розумом.
— Правда? І на що ж?
— Поки що не скажу. — Він супить брови. — У мене є плани. Мрії. І натхнення. Я не хочу знову працювати там, де моя душа волає про порятунок. Хочу займатися тим, що подобається.
— Малюванням?
— Малюванням… прогулянками, книгами, тобою…
Жар нахиляється й цілує її в чоло.
— Ти більше не тікатимеш від мене?
— Не тікатиму… — засинаючи, відповідає Тасіта.
— Не дивитимешся більше на інших чоловіків і жінок?
— Як на гарні картинки.
— Що?
— Дивитимусь на них, як на образи для картин. Але не спатиму більше ні з ким…
— Обіцяєш?
— Невже тебе це так турбує? Мені добре тут… з тобою. А після фіолетововолосої хотілося бігцем прийняти душ і напитися. Утекти якнайдалі одразу після сексу. З тобою такого не буває. — Вона заплющує очі, віддаючись солодкій втомі й сну.
— А як буває зі мною?
— Від тебе не хочеться йти. Хочеться обіймати тебе… завжди…
Вона засинає.
Жар довго дивиться на її спокійне щасливе обличчя, думаючи, що за час його відсутності вона дуже змінилася. Він відчуває неймовірну ніжність і потаємну образу одночасно.
— Ти все ж уже була моєю, коли зрадила, — тяжко зітхає. — Але я змушений тобі повірити. Інакше я тебе втрачу. Ти не та пташка, яку можна замкнути в клітці.
Потім підводиться з дивана й потягується. Збирає волосся в пучок.
— До праці, — по-доброму посміхається.
На нього чекають ганчірка й віник.
17.04
Розквітлі дерева. На вулиці так тепло й сонячно, ніби природа посміхається й радіє разом із невгамовними закоханими.
— А в тебе не так уже й багато речей… — Тася запалює цигарку, опускаючись на лавку коло під’їзду. Поряд стоять напхані речами пакети й два бега. — Цікаво було побачити твоє житло.
— Я там не довго жив, бо часто кочував. — Жар витирає піт з лоба й сідає поруч.
Вони щойно привезли речі з його помешкання. Ще вранці Тася вирішила, що вони мають жити разом. Усе одно Жар проводить у неї весь вільний час і вдень і вночі.