Шукачі блакитних перлів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Так. Це чудова і рідкісна перлина. Ще недавно вона коштувала б величезні гроші. Але тепер на світовому ринку дуже поширилися перли і вони впали в ціні. Японці плекали їх штучно, але це справжня перлина, походженням з Індійського океану. Але потім... її трохи зіпсували, бо вона має більше глибинного сяйва, ніж на поверхні. Це – дивна річ, і на знавця навіть краще... Хочете, я розповім коротку історію?

– Прошу.

І ювелір пильно вдивляючися в перлину оповідав:

– Це була величезна перловниця, яка виросла в глибині океану, але потім перенесли десь у мілководну лагуну, в інші умови і за них наросла ця нова, трошки інша офарбленням оболона.

– Я знаю історію цієї перлини і справді це так, – відловів Роман. – Ви можете купити її?

– Так. Я зможу заплатити готівкою дев'ять тисяч долярів, – запропонував купець.

Дев'ять тисяч! Романове серце затріпотіло у радісному хвилюванні. Стільки грошей Григорій Білаш має від своєї фарми за цілий рік. Таки коштовна його знахідка, здобута з дна лагуни. Шкода, що він не шукав ще більше перлів, пронісся вир думок у Романовій голові. Він глянув на обличчя Сузани Лендвіс, немов питаючи її остаточної поради, вона без слів зрозуміла юнака.

– Дев'ять тисяч – це замало. А в тім ми маємо ще порадитися з моїм батьком. До побачення, містер Леві, – рішуче промовила Сузана. Роман здивувався з поведінки тієї особи, що в своїй душі він називав вже ангелом-хоронителем. Вже на шумному пішоході він запитав:

– Чому ви не згодилися. Цих грошей мені вистачить на яких два – три роки.

– За два роки ви не здобудете вищої освіти. Вдруге знайти таку перлину тепер неможливо. І запам'ятайте, що вона повинна коштувати набагато дороще.

– Невже дороще?

– Витримка, юначе! У мене є ідея. Я гадаю, що ви отримаєте втричі більше грошей. А покищо сховайте вашу перлину. Незабаром я вас повідомлю. Гуд бай, містер Журба.

– Гуд бай, міссіс Лендвіс, – відповів Роман, дивлячися вслід швидко від'їзжаючому авто.

ЗА ПОРІГ ВИЩОГО СВІТУ.

24 -ге вересня 1946 року до фарми Білаша пошта приставила два рекомендованих відправлення на ім'я містера Романа Журби. Та пошта викликала великий неспокій в його серці. Швидко розірвавши бандеролю, Роман побачив чудово виданий ілюстрований часопис. Його зацікавила прекрасна обгортка з кольорового фото.

– Що це? Так подібне до його обличчя... і вітрило таке, як у «Дніпрової чайки». Що це, невже сон?

Роман вщіпнув себе за руку, відчув біль і підскочив з радощів, голосно гукаючи:

– Олексо! Марко! Йдіть сюди!

– Що сталося?

Троє хлопців гуртом швидко переглядають часописа і зупиняються на вкладках з кольорових малюнків.

– Та це ми! – радісно вигукнув Олекса – Дивіться, це наша лагуна і острів, ось малайці, а ось і ти, Романе, у водолазній масці.

– Невже!?

Марко читає нариса «Лагуна блакитних перлів», де описується острів, цікаві і романтичні випадки з війни, морські пригоди. Майже цілу сторінку присв'ячено описові лагуни і лову перлів, де головними героями були два юнаки, які випадково потрапили до військової фльоти. Роман розуміє все по-англійському, Олекса лише на половину, але він навіть не дихає, щоб не пропустити жодного слова.

Марко кінчив читати.

– Ви – герої! Я вам просто заздрю, – щиро признався він, – коли б там на острові ми були в трьох, ото б наробили чудес.

Старий Білаш з Білашихою теж довго розглядали часописа.

– Вітаю. Ви попали на сторінки великої преси. Це вже слава, – щиро промовив він.

В другому конверті Роман знайшов запрошення:

«Високоповажному містеру Журбі.

Сьогодні рівно о шостій вечора, Вас запрошується до «Маунт-Гоуза» на вечірку до родини Лендвіс з приводу дня народження міссіс Сузани.