Шукачі блакитних перлів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Ви маєте добрі наміри і крім того – гарну душу. Мені здається, що ви моя старша сестра, бо відкрили зворушливу істину. Відгадали мої глибокозаховані мрії, про які я, навіть, не розповідав своїм ближчим друзям. Я хочу учитися, оволодіти наукою і посвятити себе своєму народові. Від сьогодня я знаю, чого прагну!

Це було сказано з таким запалом і так щиро, що юна гостя відчувала велику повагу до хлопця. Вона протягла юнакові маленьку, тендітну руку. І стільки щастя, стільки невимовного щастя світилося на обличчі Сузани Лендвіс.

Вона була зворушена відповіддю юнака, бо відчувала своїм тонким почуттям, що від самого серця линули ті слова.

– Ви вивчали англійську мову ще раніш? – запитала вона.

– Ні, я трохи знав німецьку мову, і за два роки перебування при американському війську, вивчив і англійську.

– Ви дуже здібний до навчання.

– Я знаю лише кілька тисяч слів.

– Але ви розмовляєте зовсім вільно, – зауважила Сузана.

– Це ви говорите компліменти.

– Зовсім ні. Коли ви хочете вчитися, я вам допоможу. Мій батько сенатор. Я його попрошу, він влаштує це. Свій гонорар за новелю я подарую вам, як стипендію.

– Дуже вдячний. Але я не потребую допомоги грошима, – тактовно відмовився Роман. – Я маю трохи власних, зароблених на островах. І не хочу бути комусь за нахлібника. .

– Чому?

– Це принижує гідність людини. Але я вас буду дякувати за допомогу при вступі до школи, – промовив Роман і трохи немов вагаючися, ще раз подивився у очі міссіс. Потім швидко дістав з кишені якийсь невеликий предмет, розв'язав хустину і щось протяг здивованій міссіс.

– О! Яка прекрасна перлина! – здивовано вигукнула Сузана.

– Я здобув її з дна моря.

– Невже!?

– Я хочу продати її, щоб мати змогу вчитися.

– Таку дорогоцінну річ?

– Але мені потрібно вчитися і для того бракує грошей, – рішуче сказав Роман.

– Ви остаточно вирішили продати її? Подумали про це?

– Так! Але не знаю, як це зробити. Порадте мені.

– Я маю знайомого ювеліра, в якого наша родина завжди замовляє і купує дорогоцінности.

– Буду дуже вдячний, коли ви допоможете в цьому.

– Коли ви не хочете зволікати, можемо поїхати до нього тепер.

Незабаром авто зупинилося перед багатими скляними вітринами люксусової крамниці.

– А, міссіс Лендвіс! Чим можу бути корисним? – запобігливо заметушився ювелір, перед знаною клієнткою.

– Містер Леві! Цей молодий чоловік має на продаж коштовну перлину.

Ювелір крізь побільшуюче шкло, розглядав дорогоцінність.

– Вона має історію чи назву? – запитав він.

– Так. Я хочу, щоб вона називалася «Небо України», – відповів Роман.