Епік: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Чи варта ця інформація десяти тисяч візантинів?

— Так, варта, — він повільно кивнув головою.

Розділ 26

Король водяників і русалок

ріку! Еріку! Прокидайся і приєднуйся!

Еріка вихопили зі сну, в якому він ще не розв’язав проблеми, де розташувати своє військо. В його спальні стояла Інгеборг із розпашілим від збудження обличчям.

— Мені треба бігти, розбудити Сігрид і самій повернутися в «Епік». До зустрічі там!

Ще очманілий од сну, думаючи, чи можна йому розквартирувати військо в будинках гоупських жителів, Ерік уже майже прокинувся, щоб відчути легенький сором за страшенний розгардіяш у своїй спальні.

— Що сталося?

— Це Б’єрн. Він рятує нас! Негайно йди туди! — дівчина побігла, клацаючи підборами по дерев’яних сходах.

Порятунок. Якщо якесь слово у світі й могло миттю підняти його з ліжка, то саме це. Натягнувши похапцем штани й сорочку, Ерік босоніж побіг до свого апарата. Він уже майже приєднався, коли почув рухи внизу і згадав про свого гостя.

— Мені ненадовго треба в «Епік»! — гукнув Ерік униз. — Беріть там усе, що вам треба.

— Дякую! — відповів Свейн хрипким голосом. — Щасти тобі!

# УСМІШКА

Гримотливий звуковий удар і призматичне розпорошення всіх барв веселки.

Ерік знову був Попелею, бранцем на кораблі герцога Раймонда. Попри його окрилені надії, нічого не змінилося. Бранці й далі сиділи в тій самій брудній комірчині, де хиталася тьмяна олійна лампа, повторюючи безладні коливання судна.

— Доброго ранку! — Анонім був єдиним присутнім персонажем і заговорив до Еріка, коли той збирав свої речі. — Що сталося? Добрі новини?

— Навіть не знаю.

# РУХ ПЛЕЧИМА

А втім, зв’язана Попеля не могла зробити цього руху.

— Інгеборг розбудила мене і сказала йти сюди. Сказала, що Б’єрн рятує нас.

— Угу. Вона щойно матеріалізувалася тут і сказала чекати, поки вона повідомить усіх. — Голос чорного ельфа був на диво приязний. — Цікаво, що це за план.

— Мені теж. Принаймні тепер день, вампір не тинятиметься навколо, — зауважила Попеля, поділяючи оптимізм свого товариша.

Ще мить — і матеріалізувалася цілителька Сігрид, лежачи зв’язана на підлозі. Вони дивились, як дівчина качалася якийсь час, нарешті спромігшись сісти.

— Що ж, ми, зрештою, мабуть, ще не приречені, — сірий багатокутник її обличчя сяяв так, як ще ніколи не бачив Ерік.

— Що сказала тобі Інні? — запитав її Ерік.

— Тільки те, що треба одразу приєднатися. Що Б’єрн рятує нас. А потім чимдуж побігла додому.

Двері комірчини відчинилися. Герцог Раймонд із кількома татуйованими й лихими на вигляд членами екіпажу позаду пильно дивився на них од самого порога.

— Ви маєте могутніх союзників. Не знаю, як ви зв’язуєтеся з ними, але я не наважуюся ворогувати з королем водяників і русалок. — Він люто загарчав і сплюнув на дерев’яну підлогу. — Виведіть їх на палубу! — звелів він піратам.

Попелю поставили на ноги і штовхнули до дверей. Ледь почавши підніматися сходами, вона помітила Інгеборг, що матеріалізувалась у комірчині. Попеля повернула голову, щоб її гукнути, але їй дали потиличника й погнали далі.

На палубі яскраво світило, щойно зійшовши, сонце й одразу засліпило Еріка, аж поки його очі пристосувалися. Їх підвели до леєра, і звідти перед Еріком відкрилася незвичайна картина.