Свейн підвівся разом із Вольфом.
— А знаєте, що цікаво? — запитав Вольф, знову зав’язуючи волосся хвостиком на потилиці.
— Що?
— Я, власне, згоден зі старим. Я тільки хотів побачити його обличчя, коли він програє.
— Справді кумедно, — усміхнувся Свейн. А за мить зітхнув.
— Що?
— Мені треба їхати до Гоупа. Не знаю, коли ти востаннє покидав Майклгард, але їжа й вино на Півдні огидні.
Тепер уже Вольф розреготався й поплескав Свейна по плечу:
— Товаришу, твою жертву не забудуть.
Останнім виходячи з кімнати, Годмунд знову прошкутильгав до вікна, дивлячись на заклопотане місто. З коминів тяглися довгі цівки диму, а з високих труб броварень здіймалися хмари пари. Двері прочинилися й до кімнати, невпевнено ступаючи, знову зайшов Рагнок.
— Годмунде?
— Що?
— Я з приводу твоїх слів про майбутнє. Нас простять.
— Ну?
— Гаразд, чому тоді ми не діємо? Ви і я? Адже можна взяти Екзекутора й ліквідувати небезпеку. — Рагнок підступив ближче до старого й заговорив ще з більшим запалом: — Ти знаєш коди і можеш змінити їх так, щоб тільки ти і я могли скористатися ними. Іншим тоді вже доведеться дослухатися до нас.
Довго й пильно дивлячись на Рагнока, Годмунд хвилину помовчав і нарешті озвався:
— Рагноке, майбутнє не простить нам, якщо ми зайдемо надто далеко й породимо таке невдоволення, що будемо змушені піти на радикальні поступки місцевим інтересам. І знаєш, що тут стане передумовою?
— Ні.
— Що наш комітет розколеться й різні фракції шукатимуть собі підтримки ззовні. Ти розумієш, про що йдеться?
— Не зовсім Що вони зможуть удіяти? — благально дивився Рагнок у вічі Годмундові.
— Дай я поясню тобі по-іншому. — Слова Годмунда були холодні й неприязні. — Хто ще поміж нас міг би поїхати в Гоупський округ і мати гостинне прийняття? Ти? Таж тебе ненавидять. А от Свейн виконає для нас добру роботу. Так само й Бека, попри всі свої вади, захищає нас від Заходу. Вона розглядає багато справ і перетворює гнів на толерантність. А тепер припустімо, ми вчинимо так, як ти кажеш. Як решта відреагує на такі дії? Вони можуть голосуванням вивести нас зі складу комітету. Ми помстимося, скориставшись Екзекутором, але, якщо він, скажімо, вб’є одного чи двох, інші піддадуться не так легко. Південь почне обстоювати Свейна, якщо той звернеться до людей, Захід — Беку й так далі. Увесь світ розпадеться.
— Вони не зайдуть так далеко.
— Можливо, але тут є й інше міркування.
— Яке?
— Я не довіряю тобі, — усміхнувся Годмунд і навмисне повернувся спиною, знову споглядаючи місто.
Від люті Рагнок аж спалахнув і скреготнув зубами. Минуло кілька напружених митей, перше ніж він опанував себе і мерщій вибіг із кімнати. Гіркота, яку він відчував тепер у роті, була результатом усвідомлення, що Годмунд, на відміну від решти членів комітету, розумів його аж занадто добре.
Розділ 15
Два дивні знайомства
Ерік, хоча й заходив майже до кожної крамниці, що привертала увагу, мав перед собою певну мету. Було вже пополудні, коли він зі своїм супроводом підійшов до велетня-охоронця, що день у день нерухомо стояв коло крамниці ювеліра Антильйо.
— Ласкаво просимо! — метнувся відчиняти двері власник крамниці.