Епік: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Це ж як? — здивувався BE.

— Ми лицарі. І перший, хто впаде, програє, — пояснила Інгеборг.

— А це дозволено? — запитав Б’єрн.

— Мабуть, ні, — відповів BE, енергійно піднявши Еріка й міцно тримаючи його.

— Що ж, я теж не знаю, — розгубився Б’єрн.

У Еріка в душі наростало збудження, а відчувши, як напружилось тіло, яке правило йому за коня, він знав, що BE готовий рушати.

— Уперед! — щосили верескнув Ерік, а потім зненацька замовк, коли BE скочив до Б’єрна. Тільки-но йому пощастило відновити рівновагу, він одразу відчув, як Інгеборг схопила його за плече і тягне вниз.

Ерік гепнувся на землю, BE, сміючись, упав поряд.

— Що там хруснуло? — нахилився над Еріком Б’єрн. — О ні! Бідолашний Ерік!

— Що там? — BE швидко сів, уловивши сильний переляк у голосі Б’єрна.

— Поглянь, — показав пальцем Б’єрн.

— Ох! — сумно подивився на обличчя Еріка BE. — Болить!

— Що? — відповів Ерік.

— Твій зуб.

— Дайте я подивлюся! Дайте подивлюся! — Інгеборг відіпхнула обох хлопців і нахилилася. На мить споважніла, а потім намагалася приховати усмішку: — Ти схожий на ідіота.

— Еріку, в тебе нічого не болить? — знову запитав BE.

— Ні. Все гаразд.

— Ану пошукаймо його. Може, його можна приставити, — стала навколішки Інгеборг і заходилась обмацувати траву.

— Не думаю, що вони можуть, — повільно промовив Б’єрн. — Пам’ятаєш, коли Грета зламала зуб, їй довелося видалити весь.

— Ет, не переживай, — сказала Інгеборг так, немов була доросла, а не мала всього сім років. — Малий Ерік ще молодий. У нього новий виросте.

Ерік радів, що Інгеборг така приязна. Він би дуже засмутився, якби бачив перед собою тільки Б’єрна й BE.

Допомагаючи шукати уламок зуба, вони похмуро перезиралися.

Діти вже вочевидь занепали духом, коли до них підійшли Гаральд і Рольфсон. Б’єрн пояснив, що сталося.

— Ой, сину, — мляво протягнув Рольфсон, неначе його приголомшила ця звістка. Похитав головою й подивився на свого сусіду. — Ну, що ти на це скажеш? Це порушення?

Гаральд стенув плечима.

— Передусім найголовніше. Як ти, Еріку?

— Цудово, батьку. Він анісрохи не болить.

Гаральд сів навпочіпки перед малим сином і, великим пальцем відсунувши йому губу вбік, дививсь якусь мить на зламаний зуб:

— Гм, та ним ще й жувати можна. Але щербата усмішка в тебе надовго.

— А не можна якось доточити його? — запитав Рольфсон.