— Який же виграш? — поцікавився Баррент. Він чув про Лотерею, але до ладу нічого не знав.
— Честь і слава. Ваше ім’я потрапить в аннали історії. Список ваших убивств буде збережено для наступних поколінь. Якщо говорити точніше, уряд видасть вам новий променевик, а потім вас посмертно нагородять Срібним Сонячним Знаком.
— Посмертно?
— Звісно, — ствердив Джей. — Срібним Сонячним Знаком завжди нагороджують посмертно. Та честь від цього не менша.
— Я вірю вам, — мовив Баррент. — Ще що-небудь?
— Так. Як людина, що виграла в Лотерею, ви візьмете участь у символічній церемонії Ловів, якими відкриваються щорічні Ігри. Може, ви знаєте, що Лови уособлюють наш омезький спосіб життя. В Ловах ми бачимо складні й розмаїті драматичні переходи від розпачу до надії, приправлені смертельними дуелями і приголомшливими погонями. Навіть пеонам дозволено брати участь у Ловах, бо це свято для всіх, свято, що символізує здатність будь-якої людини вирватись за межі свого статусу.
— Якщо я правильно зрозумів, — зауважив Баррент, — мене обрано одним з тих, на кого полюватимуть?
— Так.
— Але ж ви сказали, що церемонія символічна. Чи не означає це, що вбитих не буде?
— Ні в якому разі! На Омезі не можна розділити символ і те, що він символізує. Якщо ми говоримо про Лови, то маємо на увазі справжні Лови. Інакше це буде тільки прикидання.
Баррент мізкував над своїм становищем. Воно було не найкраще. У двобої, віч-на-віч із ворогом, він міг розраховувати на перемогу. Але Лови, в яких брало участь усе населення Тетрагіда, не залишали йому жодного шансу. Такого й слід було чекати.
— Як мене обрали? — спитав він.
— За допомогою випадкового вибору, — пояснив Джей. — Ніякий інший спосіб не годиться для тих, хто жертвує собою для більшої слави Омеги.
— Я не вірю, що мене обрали чисто випадково.
— Вибір був випадковий, — мовив Джей. — Але, звісно, обирали зі списку можливих жертв. Не кожний годиться на роль Дичини. Кандидат мусить докласти багато зусиль і виявити неабияку завзятість, перш ніж Комітет Ігор зацікавиться ним. Не всі удостоюються такої честі.
— Я вам не вірю. Ви, там в уряді, давно націлилися на мене. І ось, здається, досягли своєї мети. Все дуже просто.
— Не зовсім. Хочу завірити, що ніхто в уряді не бажає вам зла. Ви, певне, чули розповіді про мстивих урядовців, проте це не відповідає дійсності. Ви порушили закон, але то вже не наш клопіт. Тепер це лише конфлікт між вами і законом. — Сині крижані очі Джея зловісне заблищали, коли він заговорив про закон. Заступник міністра ще дужче виструнчивсь, а риси його обличчя немов стверднули. Закон стоїть над злочинцем і над суддею. Закон невідворотний, бо будь-яка дія є законною або незаконною. Закон і справді ніби живе власним життям, існує незалежно від тих смертних істот, які стежать за його виконанням. Вся поведінка людини підпорядкована законові, і, оскільки люди — законні істоти, то й закон може бути людяним. Але людяність закону не заважає йому бути нетерпимим, як, зрештою, нетерпимі люди. Для громадянина, що поважає закон, закон далекий і недоступний. Та коли його зневажають і порушують, закон виходить зі своїх запліснявілих гробниць і карає порушника.
— Ось тому мене й обрали для Ловів? — спитав Баррент.
— Так. Якби вас не обрали цього разу, невсипучий і ревнивий закон знайшов би інший спосіб й інше знаряддя кари.
— Дякую за пояснення. Скільки в мене є часу до початку Ловів?
— Лови розпочнуться на світанку і завершаться з першими сонячними променями наступного дня.
— А що, як мене не вб’ють?
Норінс Джей ледь помітно усміхнувся:
— Таке трапляється нечасто, Громадянине Баррент. Вам не варто цим перейматися.
— Але ж іноді буває?
— Так. Ті, хто переживе Лови, автоматично беруть участь в Іграх.
— А якщо я виживу в Іграх?
— Навіть не думайте про це, — дружнім тоном порадив Джей.
— Та все-таки?
— Повірте мені. Громадянине, цього не буде.