І край. За кілька секунд він убив чотирьох чоловік.
Хоча Баррент і вважав, що в нього немає схильності до вбивства, він був задоволений, бо убив, захищаючись. Тепер шукачам вищого статусу є над чим подумати; вони не будуть так необачно хапатися за зброю і, можливо, дадуть йому спокій, зосередившись на не таких метких жертвах.
У себе в крамниці він застав Джо. Маленький шахрай сидів з кислим виглядом.
— Я бачив, як ти сьогодні відстрілювався. Чудова робота.
— Дякую.
— Гадаєш, це тобі допоможе? Віриш, що й далі зможеш безкарно порушувати закон?
— Поки що мені це вдавалося.
— Безперечно. Але як довго ти зможеш протриматись?
— Стільки, скільки буде потрібно.
— Ні, — заперечив Джо. — Ніхто не може безкарно порушувати закон. Так вважають лише жовтодзьобики.
— Їм доведеться знайти кращих найманців, — зауважив Баррент, перезаряджаючи свій променевик.
— Наступного разу вони вигадають щось інше. Повір мені, Вілле, не злічити способи, за допомогою яких можна спекатися тебе. Коли закон запускають у дію, його вже нічим не зупинити. І не думай, що тобі допоможе та дівчина.
— Ти знаєш її? — спитав Баррент.
— Я знаю всіх, — похмуро мовив Джо — У мене є друзі в уряді. Я знаю, що тобою дуже незадоволені. Послухай мене, Вілле. Невже ти хочеш загинути?
Баррент похитав головою:
— Джо, ти можеш знайти Мойру? Знаєш, як зв’язатися з нею?
— Можливо. Навіщо?
— Я хочу, щоб ти дещо переказав їй. Скажи, що я не скоїв убивство, за яке мене засудили на Землі.
— Ти сповна розуму? — вирячився на нього Джо.
— Так. Я знайшов справжнього вбивцю. Це Мешканець Другого Класу Ілліарді.
— Навіщо ж плескати про це язиком? Тебе перестануть поважати.
— Я не вбивав і хочу, щоб ти сказав про це Мойрі. Згода?
— Добре, передам, якщо знайду її, — погодився Джо. — Але ти не забудеш про мої слова? Може, ще не пізно поправити справу. Сходити, приміром, на Чорну месу, га?
— Може, я так і зроблю, А ти напевне розкажеш про все Мойрі?
— Так, — пообіцяв Джо. Він пішов з магазину протиотрут, сумно хитаючи головою.
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
Через три дні після пригоди Баррента відвідав високий, сповнений гідності літній добродій, прямий, як і церемоніальна шпага, що висіла в нього на поясі. Добродій був зодягнений у сурдут з високим коміром, чорні штани і блискучі чорні чоботи, з чого Баррент зрозумів, що перед ним урядовець високого рангу.
— Уряд Омеги передає вам свої вітання, — мовив чиновник. — Я Норінс Джей, заступник міністра Ігор. Згідно із законом я прийшов особисто поздоровити вас із надзвичайною удачею.
Баррент заклопотано кивнув головою і запросив добродія до своєї квартири, але той, прямий і церемонний, захотів лишитися у крамниці.
— Учора ввечері відбувся розиграш щорічної Лотереї, — повідомив Джей. — Ви, Громадянине Баррент, один з тих, хто виграв. Поздоровляю вас.