— Яка ваша спеціальність?
— Був майстром на будівництві, потім служив у конторі.
— А тепер?
— На пенсії.
— Що ж ви робите?
Дідок усміхнувся. Цей кремезний юнак чимось був схожий на його сина.
— Читаю газети. Дивлюсь телевізор. Допомагаю дітям виховувати онуків. Але і ті й ті погано виконують мої настанови.
— І повторюють ваші помилки?
— Мабуть, що так, — засміявся дід.
— А курча несете їм?
— Їм і собі. — Старий насторожився. В голосі співбесідника вчулися дивні нотки.
— Де вони живуть?
— Хто?
— Онуки. Ті, кому ви несете курча. Адреса? “Божевільний? Грабіжник? Що він од мене хоче? Адреси я йому не скажу…” В пам’яті старого на мить спалахнула адреса, і незнайомець голосно повторив її.
“Як же це я проговорився”? — засмутився дід. Його губи тремтіли.
— Навіщо вам адреса?
— Хочу віднести вашим онукам курча. Вони не повинні зостатися без обіду.
— Але я принесу його сам…
— Ви не зможете цього зробити.
— Чому?
— Бачте, я не просто людина, а людина синтезована — сигом. Можливо, чули або читали про нас? Ми не роботи, як дехто думає. Роботи простіші за людей, а ми набагато складніші і досконаліші. Люди творять нас такими, якими хотіли б бути самі. Бувають сигоми найрізноманітніших конструкцій, з різними способами здобування енергії. Я, наприклад, живлюся не так, як ви, люди. Ви споживаєте рослинну і тваринну їжу, потім відбувається довгий цикл травлення їжі, в клітинах накопичується паливо — АТФ, тобто аденозинтрифосфорна кислота. І тільки потім ви дістаєте з неї енергію, потрібну для життя. Я живлюся чистою АТФ. І коли беру її з істоти, остання гине. А зараз я голодний…
— І ви хочете… — Старий не міг більше вимовити й слова. В голові майнула думка: “Він обманює, жартує… А може, це божевільний? Якщо так, то він справді може вбити. Хоча б хто-небудь надійшов. І треба ж було мені сісти в цій алеї…”
— Я не обманюю і не жартую. Як бачите, я читаю ваші думки. І ніхто з перехожих не допоможе. Заспокойтеся. Все станеться так швидко, що ви нічого не відчуєте.
— Але ж ви не захочете вчинити злочин…
— А коли б вас розірвав голодний звір, це був би злочин? А коли ви і ваші онуки їсте курча? Так вас створено. Мене створили трохи інакше. Я й так роблю для вас усе, що можу. Я ж не вбиваю ваших онуків, які повторюватимуть ваші помилки. А вам уже нічого не належить. Навіщо вам життя? Онуки тільки радітимуть, що позбудуться зайвих настанов.
— А хіба не можна одержати ту речовину, те паливо від тварини, від собаки, наприклад? — Старий хапався за соломинку. — В парку чимало собак…
— Вони далеко, а ви близько. Їх треба шукати і витрачати час. Це нерозумно.
…За кілька секунд по цьому сигом узяв сумку і пішов за адресою.
Двері квартири відчинив вайлуватий підліток років тринадцяти.
— Оце передав дідусь, — сказав сигом і подав торбинку.